№ 39378245, 04.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2097/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря - Музика А.О.,

представника позивача - Шилко А.В., Гула О.Є.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення рішення винесені за результатами документальної планової виїзної перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків відповідача, що суперечить чинному законодавству України. Зазначене стало підставою звернення до суду.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с.4-26).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в попередніх судових засіданнях заперечував проти позову та просив відмовити позивачу в повному обсязі, зазначаючи про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Державне підприємство «Чорноморське головне морське агентство Інфлот» (надалі - «ЧГМА «Інфлот») засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Чорноморське головне морське агентство "Інфлот" зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради за №15561070013009503 від 23.11.1995 року, взято на облік в органах державної податкової служби 29.04.1993 року за № 650.

У період з 29 січня 2014 року по 25 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведена планова документальна виїзна перевірка ЧГМА «Інфлот» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вищезазначеної перевірки встановлені окремі порушення, які були викладені в Акті про результати планової документальної виїзної перевірки ЧГМА «Інфлот» № 1492/15-53-22-04/01180568 від 12.03.2014 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000752204 від 26 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 182 805,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ять гривень 00 копійок), що складається: основний платіж - 167 501 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 304 грн. за порушення п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14 1.27 п. 14.1 ст. 27, п. 135.1, п.135.1, п. 135.3, пп. 135.4 ст. 135, п. 1391 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756 - VI та № 0000762204 від 26 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 106 547 грн. (сто шість тисяч п'ятсот сорок сім гривень 00 копійок), що складається: основний платіж - 89 459 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17 088 грн. за порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2756 - VI.

Так, ретельно з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги «ЧГМА «Інфлот», підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Помилковість оскаржуваних рішень обґрунтовується доводами, викладеними щодо кожного пункту Акту перевірки на підставі якого приймалися ці податкові повідомлення - рішення.

Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 168 837 грн.

У висновках акту перевірки відповідачем встановлено, що сума від агентських послуг, наданих Позивачем по справі, у розмірі 168 837 грн., не була визначена як дохід та відповідно не внесена до складу рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток.

Але, як зазначає представник позивача та вбачається з документів, наданих ЧГМА «Інфлот», що у 2 та 3 кварталах 2011 року ЧГМА «Інфлот» надавалися агентські послуги суб'єктам господарювання - нерезидентам на загальну суму 168 837 грн. (без ПДВ), яка визначена як дохід ЧГМА «Інфлот» та внесена до складу рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток в 2 та 3 кварталах 2011 року.

Відповідно до положень п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПКУ доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Окрім того, п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Факт надання ЧГМА «Інфлот» агентських послуг нерезидентам, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, підтверджується первинним документом - дисбурсментським рахунком, який має усі реквізити, які обов'язкові для первинного документа. Відповідач у своєму Акті перевірки підтверджує факт того, що дисбурсментський рахунок є первинними документом, а оспорює лише факт не віднесення ЧГМА «Інфлот» суми у розмірі 168 837 грн. до складу рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, доходи ЧГМА «Інфлот» за надані агентські послуги у 2 та 3 кварталах 2011 року підтверджуються балансами за червень, липень, серпень 2011 року та аналітичними відомостями за цей період.

Порядок складення та ведення зазначених документів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Наказом ЧГМА «Інфлот» № 01 від 04.01.2011 року. Цим Наказом (п.3) передбачено забезпечення безперервності відображення операцій і достовірної оцінки активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально - ордерну систему обліку. Дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів і додаткових довідок відображати в оборотному балансі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.7. ст. З Наказу Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 року облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерсь ких звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Таким чином, дисбурементські рахунки, оборотні баланси та аналітичні відомості, які наявні в матеріалах справи, чітко відображають дохід ЧГМА «Інфлот» за надані нерезидентам агентські послуги у 2 та 3 кварталах 2011 року, який в подальшому був віднесений до складу рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток з урахуванням суми, зазначеної Відповідачем по справі у розмірі 168 837 грн. Зазначені документи були надані позивачем податковому органу під час перевірки.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення на загальну суму 68 411 гривень, а в період з 01.04.2011 по 31.12.2012 року - на загальну суму 510 417 грн.

Положеннями Акту перевірки встановлено, що ЧГМА «Інфлот» не підтверджено фактичне отримання та використання у власній господарській діяльності послуг енергопостачання, теплопостачання та водопостачання у зв'язку з відсутністю первинних документів, які були б виписані безпосередньо виконавцями послуг, які мають відповідні ліцензії на здійснення даних видів діяльності на загальну суму що призвело до завищення рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на загальну суму 60 377 грн. в 1 кварталі 2011 року, та завищення рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 355 712 грн. у період з 01.04.2011 по 31.12.2012 року.

Суд не погоджується з даним висновком ДПІ у Приморському районі м. Одеси з наступних підстав.

Так, як вбачається із матеріалів справи ЧГМА «Інфлот» для здійснення своєї господарської діяльності орендує приміщення та будівлі на території ДП «Феодосійський морський торговельний порт» (договір оренди № 901 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30 вересня 2009 року т.1,а.с.196-200) та на території ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05 січня 2005 року т.1,а.с.176-181), у зв'язку з чим отримує послуги з постачання електроенергії, водопостачання та теплопостачання, що пов'язані з орендою, даних приміщень.

При цьому ЧГМА «Інфлот» не набуває права власності на орендоване нерухоме майно, у тому числі електроустановки та інше комунальне обладнання яке знаходиться у орендованих приміщеннях.

Відповідно до п. 1.2. «Правил користування електричною енергією», затв. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 (надалі «Правила КЕЕ»):

«договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;»

«електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;»

«основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації»;

«постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору»;

«споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору»;

«субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача»;

Відповідно до визначених норм Правил КЕЕ споживач, як і субспоживач електричної енергії, використовують її для забезпечення власних електроустановок. З огляду на те, що ЧГМА «Інфлот» у Феодосійському та Білгород - Дністровський морських портах є орендарем приміщень та розташованих у них електроустановок, воно не є їх власником та відповідно не набуває статусу споживача або субспоживача електричної енергії.

Зазначене підтверджується Листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.01.2004 року № 05-39-11/274.

Правовідносини передачі електроустановок в оренду регламентуються п. 1.11. Правил КЕЕ, згідно з яким «У разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.»

Таким чином, у тому разі коли орендодавцем у договорі оренди не надані повноваження щодо укладення орендарем відповідних договорів, орендар не має права на укладення договору про постачання електричної енергії з її постачальником.

Зазначене підтверджується листами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.09.2011 р. № 6601/1 1/17-1 1, від 16.10.2012 р. N 6548/26/47-12, листом ДЕЕН від 31.03.2010 р. № 02/10-1465.

Відповідно до п. 5.11. ст. 5 Договору оренди № 901, укладеного з ДП «Феодосійський морський торговельний порт» 30 вересня 2009р. орендар зобов'язується, зокрема, здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 календарних днів після підписання даного Договору укласти з Балансодержателем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансодержателя на утримання орендованого Майна і надання комунальних послуг орендареві, компенсації податку на землю.

Відповідно до п. 5.8. ст. 5 Договору оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності, укладеного 05 січня 2005 року з ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» орендар зобов'язується, зокрема, укласти з Балансоутримувачем об'єкта оренди договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання об'єкта оренди, надання комунальних послуг Орендарю та користування земельною ділянкою.

У зв'язку з цим та на виконання договорів оренди 23 лютого 2010 року між ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» та ЧГМА «Інфлот» був укладений договір № 47 - ХД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю, а 01 січня 2011 року та 01 січня 2012 року між ДП «Феодосійський морський торговельний порт» та ЧГМА «Інфлот» були укладені договори № 901/27, 12/901 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

При цьому, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Необхідність укладання договорів про відшкодування витрат балансоутримувача чітко передбачена у Наказі Фонду державного майна України «Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності» № 1774 від 23 серпня 2000 року (надалі - Наказ № 1774) положення п. 5.13. якого передбачають, що орендар зобов'язується, зокрема, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Примірна форма договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримування орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, у свою чергу, передбачена зазначеним вище Наказом № 1774.

З огляду на визначене у договорах оренди укладених ЧГМА «Інфлот» стосовно майна та електроустановок ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» та ДП «Феодосійський морський торговельний порт» не передбачене право Позивача на укладення договору про постачання електричної енергії з її постачальником, а передбачений обов'язок укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача та надання комунальних послуг.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що розраховуватися з постачальником за спожиті комунальні послуги має орендодавець.

Між орендарем та постачальниками комунальних послуг господарських взаємовідносин не виникає, відповідно, договір про постачання комунальних послуг між орендарем та постачальником, який має ліцензію на здійснення певних видів діяльності, не укладається.

Таким чином, діючим законодавством України передбачене право орендаря компенсувати вартість комунальних послуг орендодавцю за умови, що договір оренди передбачає здійснення компенсації вартості комунальних послуг на підставі наданих орендодавцем рахунків. При цьому орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло - і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно до розміру орендованої організаціями площі. Орендодавець надає орендарям рахунки для оплати орендної плати, комунальних послуг (електроенергія, теплопостачання, водопостачання, інші комунальні послуги) та інших послуг, пов'язаних з утриманням приміщень, орендарі оплачують їх відповідно до економічної суті платежу. При цьому, законодавством не встановлений обов'язок орендодавців мати спеціальні дозволи на здійснення певних видів діяльності, зокрема, надання послуг енергопостачання, водопостачання, теплопостачання, тощо.

Що ж стосується ДП «Одеський морський торговельний порт», то представник позивача зазначає, що не орендує приміщення в порту, адже має своє власне, яке знаходиться на території порту, а тому між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ЧГМА «Інфлот» був укладений Договір про спільне використання електричних мереж № КД - 9724 від 06 листопада 2006 року та Договір щодо компенсації експлуатаційних витрат № КД - 10520 від 13 червня 2007 року.

Оплату за наданні комунальні послуги ЧГМА «Інфлот» здійснює безпосередньо ДП «Одеський морський торговельний порт» на підставі виставлених та оформлених документів останнього. Правомірність цих дій встановлена законодавством України.

Зокрема згідно п. 5.1. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Тобто, споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Одеський порт у зазначених відносинах є основним споживачем, а Позивач субспоживачем, обов'язкове укладання договорів якого з постачальником послуг не передбачене законодавством України

Зокрема, Правилами КЕЕ, а саме п/п 8) п. 10.1., встановлено, що споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії.

Такий договір, а саме Договір про спільне використання електричних мереж № КД - 9724, укладений між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ЧГМА «Інфлот» 06.1 1.2006 року з відповідними додатками.

Більш того, Листом № 05 - 39 - 08/431 від 06 лютого 2004 року Національна комісія регулювання електроенергетики України пояснила, що існує категорія суб'єктів господарювання, які згідно з визначенням, наведеним у Правилах користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року, є основними споживачами, тобто споживачами, електричної енергії або власниками електричних мереж, мережі яких безпосередньо підключені до мереж електропередавальної організації або до магістральних (міждержавних) електромереж та які частину електроенергії своїми електромережами передають субспоживачам. Така діяльність не потребує отримання ліцензії. У цьому випадку субспоживачі оплачують основному споживач) відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж вартість обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж.

Тобто, ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт», ДП «Феодосійський морський торговельний порт», ДП «Одеський морський торговельний порт», які виставляють рахунки (акти чи інші документи) на компенсацію їм комунальних платежів, не вважаються постачальниками комунальних послуг, а тому не потребують спеціальних дозволів (ліцензій) та не порушують вимог законодавства щодо їх надання.

Крім того, так як вищезазначені договори на підставі яких Позивач отримував та сплачував портам комунальні послуги є чинними. Докази того, що вказані договори не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Отже висновки Відповідача про те, що зазначені договори або їх окремі частини не відповідають чинному законодавству України, а також про необхідність отримання зазначеними портами ліцензії на здійснення окремих видів діяльності є бездоказовими припущеннями податкового органу, встановлюють можливу відповідальність портів, а не Позивача та не можуть спростовувати наявність фактів витрат Позивача на отримання комунальних послуг, здійсненних для провадження ним господарської діяльності та підтвердження їх первинними документами - актами виконаних робіт.

Відповідно до 14.1.27. ПК України - «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Згідно із п.п. 139.1.9. п. 139.1. ПК України «Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Витрати Позивача на отримання комунальних послуг безпосередньо підтверджені актами виконаних робіт (надаються до матеріалів справи), які мають усі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому повністю відповідають чинному законодавству України. Докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відсутні.

Таким чином зазначеними первинними документами вважається підтвердженим фактичне отримання та використання у власній господарській діяльності комунальних послуг та віднесення цих послуг до складу рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством України.

Положеннями Акту перевірки встановлено, що ЧГМА «Інфлот» неправомірно віднесено до складу рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» витрати на придбання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів на суму 8034 грн. на підставі первинних документів (актів виконаних робіт), отриманих від ТОВ ВКФ «Рекар» та ПП «Белоус В.П.», які не відповідають Правилам, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11 листопада 2002 року, що не може свідчити про фактичне отримання послуг ремонту та обслуговування автомобілів, а також їх використання у власній господарській діяльності, що призвело до завищення значення рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1 1» на загальну суму 8034 грн., у т.ч. в 1 кварталі 2011 року на суму 8034 грн. та завищення значення рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 154 703 грн у період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Зазначені висновки суд вважає необгрутованими виходячи з наступного.

Протягом періоду, який перевірявся, ЧГМА «Інфлот» надавалися послуги з ремонту та обслуговування автомобілів, які належать ЧГМА «Інфлот» на підставі договору з ТОВ ВКФ «Рекар» № б/н від 10 лютого 2009 року та на підставі договору, укладеного в усній формі з ПП «Белоус В.П.».

Відповідно до п. 8 Наказу Міністерства транспорт) України «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів» № 792 від 11 листопада 2002 року (надалі - Наказ - 792) послуги з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ чи його складових частин надаються Замовникові за письмовим договором чи за усною угодою.

Факт надання вищезазначених послуг підтверджується актами виконаних робіт, які зазначені в Акті перевірки та які наявні в матеріалах справи.

Первинні документи, а саме акти виконаних робіт, підписані з ТОВ ВКФ «Рекар» та ПП «Белоус В.П.», які наявні в матеріалах справи, мають усі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому повністю відповідають чинному законодавству України. Докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Наказ № 792, на який посилається інспектор в Акті перевірки, не передбачає вимоги щодо оформлення первинних документів, зокрема, актів виконаних робіт.

Положення цього Наказу встановлюють вимоги щодо оформлення розрахункових документів, таких як: - акт передання - прийняття дорожньо-транспортного засобу, - наряд - замовлення, тощо.

Таким чином, висновки перевірки щодо неналежного оформлення первинних документів не відповідають положенням нормативно - правових актів України, а тому факт отримання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів компаніями ТОВ ПКФ «Рекар» та ПП «Белоус В.П.» на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства, є підтвердженим та достовірним.

Тобто, висновки, наведені в Акті перевірки щодо заниження податку, на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року у розмірі 167 501 грн. є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення на загальну суму 89 459 грн.

Положеннями Акту перевірки встановлено, що ЧГМА «Інфлот» не підтверджено фактичне отримання та використання у власній господарській діяльності послуг енергопостачання, теплопостачання та водопостачання у зв'язку з відсутністю первинних документів (договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, тощо), які були б виписані безпосередньо виконавцями послуг, які мають відповідні ліцензії на здійснення даних видів діяльності на загальну суму що призвело до завищення рядку 10.1 Декларацій «операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 83 218 грн. у період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Посилання Відповідача на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є неправомірним з підстав, викладених у п. 3.1.2. Валові витрати (3.1. Податок на прибуток).

Положеннями Акту перевірки встановлено, що в порушення п. 198.3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України віднесено до складу рядку 10.1 Декларацій «операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» суми ПДВ. пов'язані з придбанням послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів на суму 162 737 грн. на підставі первинних документів (актів виконаних робіт), отриманих від ТОВ ПКФ «Рекар» та ПП «Белоус В.П.», які не відповідають Правилам, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11 листопада 2002 року, та не можуть свідчити про фактичне отримання послуг ремонту та обслуговування автомобілів, а також їх використання у власній господарській діяльності, що призвело до завищення рядку 10.1 Декларацій «операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 6 241 грн. у період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Також, суд зазначає, що у зазначених висновках допущені помилки, зокрема, в описовій частині відповідач посилається на договори, укладені з ТОВ ПКФ «Рекар» та ПП «Белоус В.П.». Однак мова йде про договірні зобов'язання з ТОВ ТД «Вест» та ТОВ «Торговий Дом Вест ЛТД», що підтверджується даними податкових накладних, викладеними у таблиці на сторінці 46 Акту перевірки.

Окрім того, усі первинні документи по компаніям ТОВ ТД «Вест» та ТОВ «Торговий Дом Вест ЛТД» відповідають чинному законодавству України, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Первинні документи, а саме акти виконаних робіт, підписані з ТОВ ТД «Вест» та ТОВ «Торговий Дом Вест ЛТД», які наявні в матеріалах справи, мають усі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому повністю відповідають чинному законодавству України.

Наказ № 792, на який посилається інспектор в Акті перевірки, не передбачає вимоги щодо оформлення первинних документів, зокрема, актів виконаних робіт.

Положення цього Наказу встановлюють вимоги щодо оформлення розрахункових документів, таких як: - акт передання - прийняття дорожньо-транспортного засобу, - наряд - замовлення, тощо.

Таким чином, висновки перевірки щодо неналежного оформлення первинних документів не відповідають положенням нормативно - правових актів України, а тому факт отримання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів компаніями ТОВ ТД «Вест» та ТОВ «Торговий Дом Вест ЛТД» на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства, є підтвердженими та достовірними.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вимог частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 30 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000752204 та № 0000762204 від 26.03.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 04 червня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

04 червня 2014 року.