№ 39376377, 20.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2014 р. Справа № 802/1747/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Титули О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Хмільницького міськрайонного центру зайнятості

до: ОСОБА_3

про: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2014 року Хмільницький міськрайонний центр зайнятості (далі - Хмільницький МРЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1105,72 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачу було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку як безробітний відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1105,72 грн. Здійснюючи державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття, Хмільницьким МРЦЗ встановлено, що ОСОБА_3 у період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Водночас у заяві про надання статусу безробітного від 29.01.2001 року відповідач зазначив, що не займається підприємницькою, індивідуальною трудовою діяльністю, не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів. 02.04.2014 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було складено акт № 28 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Таким чином, оскільки відповідач не подав у центр зайнятості відомостей, які впливали на умови виплати допомоги по безробіттю і приховав факт реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності, така допомога за період з січня 2001 року по січень 2003 року в сумі 1105,72 грн. була нарахована і виплачена йому безпідставно. Наказом заступника директора Хмільницького МРЦЗ № 26 від 02.04.2014 року прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з вини особи. Однак, на даний час відповідач не повернув незаконно отриману допомогу, у зв'язку з чим до суду подано позов про її примусове стягнення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов повністю задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином, що підтверджується документально. Заяв щодо неможливості розгляду справи у відсутності відповідача чи відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його прибуття в судове засідання до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Позивач Хмільницький МРЦЗ є робочим органом Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, який здійснює свої повноваження відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення" тощо.

Встановлено, що 29.01.2001 року ОСОБА_3 був зареєстрований в Хмільницькому МРЦЗ як такий, що шукає роботу. При цьому у заяві від 29.01.2001 року про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач зазначив, що він не займається підприємницькою, індивідуальною трудовою діяльністю, не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів (а.с. 6).

Як вбачається з довідки позивача № 0218/95 від 28.03.2014 року (а.с. 7), за період з січня 2001 року по січень 2003 року ОСОБА_3 було нараховано та фактично виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1105,72 грн.

Однак, при співставленні даних центру зайнятості із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з'ясовано, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець і з 31.10.2013 року перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 12).

02.04.2014 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було складено акт № 28 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (а.с. 8), згідно з яким в результаті виконання перевірки та відповідно до даних з ЄДРПОУ встановлено, що ОСОБА_3 на день надання статусу безробітного не припинив підприємницьку діяльність, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в сумі 1105,72 грн., яка підлягає поверненню.

Наказом заступника директора Хмільницького МРЦЗ за № 26 від 02.04.2014 року прийнято рішення про стягнення зайво виплаченого з вини ОСОБА_3 матеріального забезпечення на випадок безробіття та у разі відмови останнього повернути кошти добровільно у визначені законодавством терміни звернутись до суду з позовною заявою про примусове стягнення цих коштів (а.с. 9).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" (Закон № 5067-VI) безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону Закон № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону (п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення").

Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону Закон № 5067-VI однією з обставин припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, є зайнятість особи.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закону № 1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 7 цього Закону видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, та допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у разі виявлення порушень прав застрахованих осіб вживають заходів відповідно до визначених законом повноважень (ч. 4 ст. 14 Закону № 1533-ІІІ).

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що законодавець не зобов'язує центр зайнятості здійснювати державний нагляд в момент подання особою заяви про надання статусу безробітного. Презюмується, що така особа надає правдиву інформацію, яка впливає на статус безробітного. Водночас центр зайнятості вправі в будь-який час здійснювати державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття, в тому числі здійснювати перевірку даних, наданих особою, яка отримала статус безробітного.

Судом встановлено, а матеріалами справи повністю підтверджується, що 29.01.2001 року ОСОБА_3 було надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю.

В подальшому звіркою даних з відомостями з ЄДРПОУ Хмільницьким МРЦЗ отримана інформація про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 ЦК України підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

З урахуванням наведеного та враховуючи те, що до ЄДРПОУ не внесено запису про державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, останній в розумінні вимог закону вважається приватним підприємцем і таким, що продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, подавши заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 29.01.2001 року відповідач приховав факт своєї реєстрації як фізичної особи-підприємця і повідомив Хмільницький МРЦЗ про те, що не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, внаслідок чого безпідставно користувався статусом безробітного та отримував допомогу по безробіттю.

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з актом розслідування № 28 від 02.04.2014 року та наказом заступника директора Хмільницького МРЦЗ № 26 від 02.04.2014 року відповідачу ОСОБА_3 було незаконно виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 1105,72 грн.

Станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи вказана допомога добровільно відповідачем не повернута, а отже підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги відповідають фактичним обставинам справи і приписам чинного законодавства, підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачем, а відтак адміністративний позов належить задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь державного органу, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Хмільницького міськрайонного центру зайнятості на р/р № 37174304900010 в ГУ ДКС України у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37730494, одержувач: Держбюджет м. Хмільник, незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1105 (одна тисяча сто п'ять) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 24.06.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович