№ 39371339, 20.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2014 р. Справа № 802/1950/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Гончаренка О.В., Заверухи Н.М.,

представника відповідача: Терепи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" (далі - ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) № 0001332203 від 12.02.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 457 693 грн., з яких 686 154 грн. за основним платежем і 771 539 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" за період з 01.10.2013 року по 30.09.2013 року відповідачем було складено акт № 135/2202/34143431 від 28.01.2014 року про порушення підприємством ст. 187, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 209.3 ст. 209 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за серпень 2013 року в сумі 132 876 грн. та за вересень 2013 року в сумі 16 748 грн., завищено ПДВ за березень 2013 року в сумі 16 666 грн. та за червень 2013 року в сумі 46 803 грн., в результаті чого занижено суму ПДВ за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року на загальну суму 86 154 грн. Крім того, в порушення вимог ст. 187, ст. 209 ПК України ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" в частині нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету (р. 25 податкової декларації з ПДВ) занизило суму ПДВ за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року всього на 600 000 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 16 666,67 грн., за квітень 2013 року на суму 66 666,67 грн., за травень 2013 року на суму 160 000 грн., за червень 2013 року на суму 190 000 грн., за липень 2013 року на суму 83 333,33 грн. та за серпень 2013 року на суму 83 333,33 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки 12.02.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку платника податків, є протиправним і такими, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач вважає, що висновки податкового органу не підтверджуються фактичними обставинами та нормами законодавства, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Також зазначає, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ", як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, відповідно до умов укладеного з контрагентом договору та приписів податкового закону при отриманні попередньої оплати за сільгосппродукцію власного виробництва правомірно визначило податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів і відобразило дану операцію в податковій декларації з ПДВ ("Декларація скорочена"). Крім того позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про безпідставне формування податкового кредиту, задекларованого по господарських операціях із контрагентами ПП "СФГ Нікопольське" та ПП "АФ Приват Агро", посилаючись на те, що такі операції мали реальний характер, відповідають меті господарської діяльності ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" і повністю підтверджуються усіма необхідними первинними документами. Просить взяти до уваги, що дії податкових органів щодо складання актів перевірок діяльності вищевказаних контрагентів, на які посилається відповідач, скасовані відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (том ІІІ, а.с. 118-122), і наполягають на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" і прийнятті оскаржуваного рішення Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" як юридична особа зареєстроване 17.03.2006 року Вінницькою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 34143431), взяте на податковий облік 17.03.2006 року за № 114910200000 та у спірний період було платником ПДВ згідно з свідоцтвом № 200074710 від 11.10.2012 року.

Крім того, з 01.01.2009 року товариство зареєстроване платником ПДВ спеціального режиму оподаткування відповідно до ст. 209 ПК України.

На виконання наказу Вінницької ОДПІ № 1367 від 27.12.2013 року, винесеного з підстав, передбачених ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, посадовими особами Вінницької ОДПІ у період з 27.12.2013 року по 22.01.2014 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 135/2202/34143431 від 28.01.2014 року (том ІІІ, а.с. 73-100), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 209.3 ст. 209 ПК України, внаслідок чого було занижено ПДВ за серпень 2013 року в сумі 132 876 грн. та за вересень 2013 року в сумі 16 748 грн., завищено ПДВ за березень 2013 року в сумі 16 666 грн. та за червень 2013 року в сумі 46 803 грн. і, як наслідок, занижено суму ПДВ за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року на 86 154 грн.;

- ст. 187, ст. 209 ПК України в частині нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету (р. 25 податкової декларації з ПДВ) за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, внаслідок чого занижено суму ПДВ всього на суму 600 000 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 16 666,67 грн., за квітень 2013 року на суму 66 666,67 грн., за травень 2013 року на суму 160 000 грн., за червень 2013 року на суму 190 000 грн., за липень 2013 року на суму 83 333,33 грн. та за серпень 2013 року на суму 83 333,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 12.02.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332203 про збільшення ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 457 693 грн., з яких 686 154 грн. за основним платежем і 771 539 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том І, а.с. 17).

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області. Однак, згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5659/10/02-32-10-0211 від 07.04.2014 року таку скаргу залишено без задоволення (том І, а.с. 19-25).

В подальшому ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" подало до Міністерства доходів і зборів України скаргу на рішення Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги та на податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 12.02.2014 року № 0001332203. Згідно з рішенням про результати розгляду скарги № 8033/6/99-99-10-01-15 від 06.05.2014 року Міністерство доходів і зборів України залишило без змін вищевказані рішення податкових органів, а скаргу товариства - без задоволення (том І, а.с. 26-28).

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0001332203 від 12.02.2014 року оскаржено позивачем в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 135/2202/34143431 від 28.01.2014 року (том ІІІ, а.с. 77), в ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що виробничий цикл ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" дозволяє безперебійне постачання власної сільськогосподарської продукції контрагентам, а тому отримана попередня оплата по договору поставки, у разі ненастання фактичних строків відвантаження товару у місяці отримання передплати, має бути відображена у складі Декларації з ПДВ 0110, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом ("Загальна"), а не в Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Відтак, контролюючий орган стверджує, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0110 "Загальна" у період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року на загальну суму 600 000 грн., в т.ч. за березень 2013 року на суму 16 666,67 грн., за квітень 2013 року на суму 66 666,67 грн., за травень 2013 року на суму 160 000 грн., за червень 2013 року на суму 190 000 грн., за липень 2013 року на суму 83 333,33 грн. і за серпень 2013 року на суму 83 333,33 грн., та відповідно завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена") на загальну суму 600 000 грн.

Перевіряючи вищевказані висновки акту перевірки судом встановлено, що згідно з Договором поставки № 25/03-Я від 25.03.2013 року (далі - "Договір"), укладеного між ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" (Постачальник) та ТОВ "Каміа" (код ЄДРПОУ 31605151) (Покупець) Постачальник зобов'язується у зумовлені Договором строки передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва (Товар), а Покупець у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити Товар (том І, а.с. 29-30).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка Товару здійснюється у строк, що визначається сторонами у Специфікаціях. Пунктом 6.1 Договору визначено, що Покупець перераховує Постачальнику оплату за Товар у формі попередньої оплати у розмірі, що становить 100 % загальної вартості Товару, зазначеного в Специфікації.

В рамках укладеного Договору сторони підписали Специфікації, у яких погодили термін поставки товару до 01.07.2014 року, а саме: № 1 від 25.03.2013 року, № 2 від 26.04.2013 року, № 3 від 27.05.2013 року, № 4 від 17.06.2013 року, № 5 від 23.07.2013 року та № 6 від 20.08.2013 року (том І, а.с. 31-36).

На виконання умов Договору ТОВ "Каміа" згідно Специфікацій здійснило передоплату на загальну суму 3 600 000 грн. протягом березня-серпня 2013 року, а позивач ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" починаючи з січня 2014 року здійснює поставку Товару окремими партіями, що підтверджується відповідними видатковими накладними (том І, а.с. 38-59).

При цьому кінцевий термін поставки, тобто 01.07.2014 року, на час проведення перевірки, не настав.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В силу положень пункту 209.2. ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. 209.3. ст. 209 ПК України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, змістовний аналіз вищевказаних положень закону дає підстави для висновку, що статтею 209 ПК України не встановлено окремих умов визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для платників, які обрали спрощений режим оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган пов'язує момент виникнення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість виключно із фактом поставки товару і стверджує, що оскільки останній не здійснив поставки товару на повну вартість оплати, проведеної контрагентом, то він не мав права декларувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації.

Проте суд не погоджується із такими доводами відповідача і вважає їх надуманими та безпідставними, оскільки в даному випадку слід керуватися загальними положеннями, передбаченими у п. 187.1 ст. 187 ПК України, відповідно до яких момент виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначається не фактом поставки, як помилково вважає відповідач, а датою зарахування коштів від покупця на рахунок продавця (пп. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Крім того, аналогічна правова позиція наведена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за № 18658/7/99-99-19-04-02-17, в якому зазначається, що спецрежим оподаткування ПДВ для сільгосптоваровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку на додану вартість, що нараховуються сільгосптоваровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільгосптоварів/послуг власного виробництва. Таким чином, якщо сільгосптоваровиробник - суб'єкт спецрежиму відповідно до умов укладеного договору отримує попередню оплату за сільгосппродукцію власного виробництва, то на дату отримання попередньої оплати за таку продукцію власного виробництва (перша подія) сільгосптоваровиробник визначає податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів/послуг, та виписує податкову накладну покупцю за такою операцією у загальновстановленому порядку. В подальшому така операція підлягає відображенню суб'єктом спецрежиму оподаткування в податковій декларації з ПДВ з позначкою "0121"/"0122"/"0123", яка надається за результатами відповідного звітного періоду, в якому отримано попередню оплату за сільгосппродукцію.

При цьому суд не бере до уваги доводи представників відповідача про те, що вищевказаний лист Міністерства доходів і зборів України стосується лише тих підприємств, які займаються вирощуванням сільськогосподарських культур, оскільки цей документ не містить будь-яких посилань на такі виключення.

Окрім того, наведена позиція представників відповідача прямо суперечить основним засадам податкового законодавства України, зокрема принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Також суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, який у постанові № К/800/23734/13 від 14.01.2014 року зазначив, що згідно з положеннями п. 209.2 ст. 209 ПК України під визначенням поставлених сільськогосподарських товарів/послуг мається на увазі зміст господарської операції, а не момент передачі товарів чи послуг, а тому правомірним є віднесення суми ПДВ з операцій по отриманню попередньої оплати в складі податкових зобов'язань декларації з ПДВ спеціальної, а не загальної.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" на дату отримання попередньої оплати від ТОВ "Каміа" за продукцію власного виробництва правомірно визначило податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів та відобразило їх у Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Відтак, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про заниження товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0110 "Загальна" період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року на загальну суму 600 000 грн. та завищення на таку ж суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 135/2202/34143431 від 28.01.2014 року (том ІІІ, а.с. 91), на думку податкового органу, відсутні об'єкти оподаткування по господарських операціях ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" з придбання товару (шроту соняшникового) у ПП "СФГ Нікопольське" (код ЄДРПОУ 38361070) та ПП "АФ Приват Агро" (код ЄДРПОУ 38432303) за період травень-вересень 2013 року. Таким чином, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, задекларований в податкових деклараціях з ПДВ за травень-вересень 2013 року на загальну суму 686 154,82 грн., в тому числі сформованого по операціях з ПП "СФГ Нікопольське" на суму 494 755,20 грн. та по операціях з ПП "АФ Приват Агро" на суму 191 399,62 грн.

Однак, вказані висновки Вінницької ОДПІ не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам податкового закону і є помилковими.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог законодавства та завищення ним податкового кредиту Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не могли здійснюватися, і, на думку ревізорів, не мали реального характеру.

Проте зазначені висновки суперечать документам первинного бухгалтерського обліку платника податків та у ході судового розгляду справи не підтвердилися.

Так, реальність господарських операцій з ПП "СФГ Нікопольське" та ПП "АФ Приват Агро" позивач підтверджує усіма необхідними первинними документами, зокрема договорами поставки товару № 71/013 від 19.07.2013 року та № 36/13 від 17.05.2013 року, товарно-транспортними накладними; видатковими накладними; податковими накладними; банківськими виписками; журналом ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей; звітами про рух продукції на складах (щодобово); внутрішніми накладними на переміщення товару; звітами про використання сировини та відомість витрат кормів; довідками про наявність необхідних посад в штатному розкладі; договорами оренди складів та комбікормового цеху; договорами поставки аналогічного товару з іншими контрагентами в інші часові проміжки.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій позивача із ПП "СФГ Нікопольське" та ПП "АФ Приват Агро" і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Також відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, а посилання відповідача на те, що оскільки у товарно-транспортних накладних не зазначено вулиці, яка є пунктом навантаження (розвантаження) товару, суд не приймає до уваги, оскільки незазначення таких відомостей не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх висновків нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на акти перевірок, складені податковими органами щодо контрагентів позивача.

Разом із тим, встановлено, що дії податкових органів щодо складання таких актів перевірок в подальшому були визнані неправомірними у судовому порядку, а саме:

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року у справі № 804/14332/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо коригування в електронній базі даних "Деталізована Інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі акту перевірки № 681/04-61-22-2/38361070 від 17.10.2013 року;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 804/14767/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено Акт № 77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, а також визнано протиправними дії щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ приватного підприємства "СФГ Нікопольське" в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі Акта № 77/04-61 -22-2/38361070 від 29.10.2013 року;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 804/11993/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійскому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено Акт № 309/202-02/38432303 від 21.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, та визнано протиправними дії щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ приватного підприємства "АФ Приват Агро" в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі Акту № 309/202-02/38432303 від 21.08.2013 року (набрала законної сили 02.11.2013 року);

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі № 804/9149/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійскому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено Акт № 1494/22.5-08/38432303 від 18.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, та визнано протиправними дії щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ приватного підприємства "АФ Приват Агро" в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі Акту № 1494/22.5-08/38432303 від 18.06.2013 року (набрала законної сили 15.10.2013 року).

Крім того, суд бере до уваги те, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки Вінницької ОДПІ про неправомірність включення ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 686 154,82 грн. за період травень-вересень 2013 року, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів ПП "СФГ Нікопольське" та ПП "АФ Приват Агро".

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0001332203 від 12.02.2014 року, а тому адміністративний позов ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0001332203 від 12.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 34143431) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверенні до адміністративного суду, а саме судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович