Постановление суда № 39345744, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/41873/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 2а-7116/10/1070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, якім задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2010 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 28.11.2009 року по 12.07.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.07.2010 року № 1244/22-0/05509300.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про поряд здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось що виявилось у недотриманні законодавчо встановлених строків отримання валютної виручки від нерезидента та зарахуванні на рахунок позивача за експортним контрактом від 27.02.2009 року № 27/02/06, укладеним між позивачем та компанією Invetntar ApS»(Данія), згідно з яким позивач здійснив поставку товару на загальну суму 697476,15 грн. або 91031,00 євро.

Крім того, за контрактом від 27.02.2009 року № 27/02/06, укладеним між позивачем та компанією Invetntar ApS»(Данія), позивач 13.06.2009 року перерахував на користь нерезидента кошти по ВМД від 29.08.2008 року № 931941 у сумі 8928.40 євро.

За наслідками вищевказаного акту відповідачем прийнято рішення від 12.07.2010 року № 0000342200/0/2295 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 341023,17 грн.

Відповідно до ст.1 Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі ст.4 Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У ході перевірки встановлено прострочення строків розрахунків, а саме: по ВМД №931990 на 227 днів на суму 3460 Євро; по ВМД №932047 на 2227 день на суму 141589 Євро; по ВМД №932227 на 227 дні на суму 13902 Євро; по ВМД №932792 від 13.11.2008 р. на 227 днів на суму 13902 Євро; по ВМД №935046 на 227 день на суму 32418 Євро; по ВМД №931941 на 227 днів на суму 12818,6 Євро.

У ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині порушення законодавчо встановлених строків повернення нерезидентом суми заборгованості.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції що діяла на момент прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказаний Закон був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та, зокрема, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а-7116/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а-7116/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко