Постановление суда № 39322975, 17.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16812/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1426/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Соколовського В.М.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю: представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось в суд з позовом, в якому, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 зобов'язань, просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість в сумі 30738 грн. 34 коп. за кредитним договором №DМН4КS88000033 від 31.12.2005 року.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором DМН4КS88000033 від 31.12.2005 року в сумі 30738 гривень 34 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в порушення вимог ст.231 та 222 ЦПК України, судом розглянуто справу без виклику відповідача, рішення суду йому не надіслано. Суд зазначив, що відповідачу на підставі кредитного договору було надано кредит в розмірі 16460,33 грн. зі сплатою 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та дійшов висновку, що розрахунок заборгованості та інші документи підтверджують, що ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 07.10.2013 року його заборгованість по кредиту становить 30738,34 грн. Однак з таким висновком апелянт не погоджується, оскільки згідно заяви позичальника від 31.12.2005 року він просив банк надати кредит в розмірі 13274,46 грн. і саме така сума коштів була перерахована на розрахунковий рахунок підприємства - продавця побутової техніки "Домотехніка". Крім того, як зазначає апелянт, судом не враховано сплати коштів на погашення суми кредиту в розмірі 17756,31 грн., що підтверджується квитанціями, які суд не взяв до уваги та не дав їм належної оцінки. З цих підстав апелянт вважав позов безпідставним та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

В судове засідання ОСОБА_3 не прибув, хоча належно повідомлений про час і місце розгляду справи, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає її розгляду у відсутності апелянта.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Рокетська С.В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору №DМН4КS88000033 від 31.12.2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_3 кредит в розмірі 16460,33 грн. зі сплатою 25,08% відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.4).

Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 30738,34 грн., яка складається з 2094,16 грн. заборгованості за кредитом, 9738,08 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 16966,18 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована складова), 1439,92 грн. штрафу (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим представником позивача (а.с.3).

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач та відповідач уклали кредитний договір №DМН4КS88000033 від 31.12.2005 року, в якому обумовили порядок повернення кредиту, розмір нарахування процентів, розмір та підстави нарахування пені, штрафів. В силу дії наведених вище норм закону такий кредитний договір є обов'язковим до виконання, проте його умови відповідачем виконувались неналежним чином, що і призвело до виникнення заборгованості, вказаної у розрахунку заборгованості, розмір якої відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо невірного зазначення судом про те, що відповідачу на підставі кредитного договору було надано кредит в розмірі 16460,33 грн., а не 13274,46 грн., є безпідставними, оскільки в заяві позичальника зазначено, що для повного розрахунку та сплати комісії Банку за консультативні послуги, Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 16460,33 грн. Отже, дана сума кредиту погоджена відповідачем у кредитному договорі.

Що стосується доводів апелянта про неврахування судом сплати відповідачем коштів на погашення суми кредиту в розмірі 17756,31 грн., що підтверджується квитанціями, які суд не взяв до уваги та не дав їм належної оцінки, то такі доводи є також необгрунтованими, оскільки із розрахунку заборгованості вбачається, що такі погашення кредиту відповідачем були враховані, що знайшло відповідне відображення у розрахунку.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду.

Колегія суддів не приймає до уваги копії документів, надані апелянтом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (копію довідки про відсутність заборгованості від 03.06.2014 року, копію додаткової угоди від 29.05.2014 року), оскільки викладені в них обставини не існували на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції, а тому не можуть впливати на оцінку правильності рішення суду на час його постановлення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук