Решение № 39318684, 17.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.14р. Справа № 904/2976/14

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", Київ

до комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 407 278 грн. 27 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача:- Бережок С. І. представник, довіреність №14-96 від 18.04.2014р.

- Єфременко О.О., представник, дов. №14-88 від 18.04.2014р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" про стягнення 407278 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3333-БО-3 від 28.12.2012р., в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду від 07.05.5014р. порушено провадження усправі, а розгляд справи призначено на 05.06.2014р.

05.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу позивача відзиву на позов.

У відзиві на позовну заяву відповідач вимоги позивача про стягнення суми від інфляції вважає безпідставними, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Також відповідач вважає, що позивач неправильно нарахував три відсотка річних на прострочену суму, а заявлена до стягнення позивачем пеня нарахована з пропуском позовної давності. Просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені.(а.с.65-68)

Крім того, в судовому засіданні від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яким відповідач просив суд зменшити штрафні санкції у вигляді пені до 48032 грн.33 коп., що становить 20% від заявленої позивачем суми (з урахуванням контррозрахунку відповідача) та відмовити в задоволенні 192129 грн. 33 коп. пені, що становить 80 % від заявленої позивачем суми пені (з урахуванням контррозрахунку відповідача). (а.с.74-77)

Ухвалою господарського суду від 05.06.2014р. розгляд справи відкладено на 17.06.2014р. та зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи докази в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

17.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.06.2014р. (а.с.84) Вимоги суду, щодо надання доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій - не виконав.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

17.06.2014р.в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець-позивач) та комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3333-БО-3 від 28.12.2012р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.(а.с13-18)

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупця). (п.1.2. договору)

Відповідно до п.11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2250,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач на виконання умов договору протягом січня 2013р. - квітня 2013р. та жовтня - грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ обсягом 2243,434 тис. куб. м на загальну суму 10 401 557,61грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.20-26)

Таким чином, враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ: в січні 2013 року (2243138,78грн.) - в строк до 14.02.2013 року; в лютому 2013 року (1758439,45 грн.) - в строк до 14.03.2011року; в березні 2013 року (1949444,76 грн.) - в строк до 14.04.2013 року, в квітні 2013 року (893827,29 грн.) - в строк до 14.05.2013року, в жовтні 2013 року (587919,95 грн.) - в строк до 14.11.2013 року, в листопаді 2013 року (864048,85 грн.) - в строк до 14.12.2013 року, в грудні 2013 року (2104738,53 грн.) - в строк до 14.01.2014 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строку, встановленого п.6.1 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи сальдова відомість та довідка по операціях позивача з відповідачем. (а.с.27-30) Наявність порушення встановлених договором строків оплати не заперечується і відповідачем.

На підставі п. 7.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 307956,43 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 73100 грн. 48 коп. та втрати від інфляційних процесів в сумі 26221 грн. 35 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 26221 грн. 35 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, з урахуванням п.1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, яким встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 73100 грн. 48 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 307956 грн. 43 коп. судом встановлено наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 307956,43 грн.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає що вона підлягає частковому задоволенню на суму 307605,08 грн., оскільки позивачем не було дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме у розрахунку пені за зобов'язаннями квітня 2013р. (нараховано пеню - 61465,93 грн.), позивачем було здійснено нарахування пені на 184 дні прострочення зобов'язання, що призвело до помилкового розрахунку, тоді як у відповідності до перерахованого судом розрахунку здійсненого за 183 дні прострочення зобов'язання, у відповідному місяці підлягає стягненню пеня за зобов'язаннями квітня 2013р. на суму 61114, 58грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, щодо застосування строку позовної давності до заявленої позивачем пені, суд зазначає наступне:

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3 договору).

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (спеціальна позовна давність) (стаття 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На підставі викладеного, суд відхиляє заяву комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" про застосування позовної давності в один рік до позовних вимог про стягнення пені, оскільки умовами договору (пункт 9.3) сторони збільшили позовну давність, у тому числі щодо стягнення штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань тривалістю у 5 років.

На підставі наведеного, судом встановлено, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем строків оплати за отриманий природній, відповідач проти наявності порушення строків оплати за отриманий природний газ не заперечує, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 307605 грн. 08 коп. пені, суму 73100 грн. 48коп. - 3% річних та суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 26221 грн. 35 коп.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.74-77), яким відповідач просив суд зменшити штрафні санкції у вигляді пені до 48032 грн. 33 коп., що становить 20% від заявленої позивачем суми (з урахуванням контррозрахунку відповідача) та відмовити в задоволенні 192129 грн. 33 коп. пені, що становить 80 % від заявленої позивачем суми пені (з урахуванням контррозрахунку відповідача), суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, вбачається, що відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства та вірогідність негативних наслідків для роботи підприємства у випадку стягнення з відповідача зазначеної суми штрафних санкцій, проте жодних доказів в обґрунтування поданого клопотання відповідачем до справи не надано, в зв»яку з чим, суд вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, які б явилися підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, важке фінансове становище підприємства не можна вважати винятковим випадком, а відтак правові підстави для задоволення клопотання позивача про зменшення штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 Березня, 42, ідентифікаційний номер 23645975) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 307605 грн. 08 коп. пені, суму 73100 грн. 48коп. - 3% річних, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 26221 грн. 35 коп. та суму судового збору у розмірі 8138 грн. 67 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 18.06.2014р.