Решение № 39291237, 12.06.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1878/14-ц

Провадження № 2/752/3826/14

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2014 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Фаренюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

встановив:

Позивач ПАТ "Марфін банк" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивуючи свої вимоги тим , що між ВАТ "Морський транспортний банк ", правонаступником якого з 12.11.2010 року є ПАТ "Марфін банк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 00114/RK від 23.08.2006 року , строком дії до 23.08.2011 року на загальну суму 25547,21 доларів США на наступні споживчі цілі у сумі 19568,00 додарів США , а також у сумі 5979,21 долларів США на оплату страхових платежів ,зі сплатою у валюті кредиту 9%річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за Кредитом та зі сплатою комісії та користування кредиту 0,21% від суми наданого кредиту без врахуванн страхових платежів ,що сплачується щомісяця в період сплати гривні за курсом НБУ на дату нарахування ,незалежно від ваоюти кредиту ; комісії за оформлення кредитного договору 100,00 грн.,що сплачуються у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування ,незалежно від валюти кредиту , комісії за дострокове погашення кредиту ,згідно п.3.8. кредитного договору , а позичальник зобов"язується на умовах , в розмірі та в строки ,встановлені в договорі ,повернути банку Кредит , сплатити відсотки , комісії ,пені та штрафи ,які передбачені умовами договору . Видача кредиту стверджується випискою по особовому рахунку. Відповідач не виконав взятих на себе за умовами договору зобов»язань .

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов»язань ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором, з ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 00457/RK від 15.01.2007 року . Відповідно до умов Договору поруки , ОСОБА_2 зобов»язується відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов»язань , які виникли з Кредитного договору .

Заборгованість відповідачів по кредиту станом на 30.01.2014 року складає 11356,77долларів США та 73559,15 грн. , а всього за курсом НБУ на дату розрахунку заборгованість складає 164333,81 грн. , в тому числі 5563,91 дол.США ,що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 44472,23грн.загальної заборгованості за тілом кредиту ; 5792,86 дол. США ,що за курсом НБУ на дату розрахунку склало 46302,33 грн. - заборгованості за відсотками ; 58825,23 грн. заборгованості за сплатою пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту ; 14733,92 грн. заборгованості по сплаті комісії.

В судове засідання представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтриманням позову в повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_2 також подала клопотання про розгляд справи за її відсутності просила відмовити в задоволенні позову .

Відповідач ОСОБА_1 до суду повторно не з"явився . Причина його неявки суду невідома .

Дослідивши матеріали справи вважаю ,що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

У відповідності до вимг ст. 526,530 ЦК України зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк .

Відповідно до ст..1054 ЦК України , за Кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти позичальникові , у розмірі на та умовах , встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки .

В судовому засіданні достовірно встановлено , що між ВАТ "Морський транспортний банк ", правонаступником якого з 12.11.2010 року є ПАТ "Марфін банк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 00114/RK від 23.08.2006 року, строком дії до 23.08.2011 року на загальну суму 25547,21 доларів США на наступні споживчі цілі у сумі 19568,00 додарів США , а також у сумі 5979,21 долларів США на оплату страхових платежів ,зі сплатою у валюті кредиту 9%річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за Кредитом та зі сплатою комісії та користування кредиту 0,21% від суми наданого кредиту без врахуванн страхових платежів ,що сплачується щомісяця в період сплати гривні за курсом НБУ на дату нарахування ,незалежно від ваоюти кредиту ; комісії за оформлення кредитного договору 100,00 грн.,що сплачуються у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування ,незалежно від валюти кредиту , комісії за дострокове погашення кредиту ,згідно п.3.8. кредитного договору , а позичальник зобов"язується на умовах , в розмірі та в строки ,встановлені в договорі ,повернути банку Кредит , сплатити відсотки , комісії ,пені та штрафи ,які передбачені умовами договору . Видача кредиту стверджується випискою по особовому рахунку. Відповідач ОСОБА_1 не виконав взятих на себе за умовами договору зобов»язань .Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є обгрунтованими і такими , що підлягають задоволенню.

Одночасно не підлягають задоволенню вимоги до ОСОБА_2 про стягнення з неї як поручителя солідарної заборгованості за кредитним договором ,виходячи з наступного .

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов»язань ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором, з ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 00457/RK від 15.01.2007 року . Відповідно до умов Договору поруки , ОСОБА_2 зобов»язується відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов»язань , які виникли з Кредитного договору .

У відповідності до вимог ст.. 554 ЦК України , поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі , що і боржник , включаючи сплату основного боргу , процентів , неустойки , відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи , у лютому 2014 року . банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягенння з неї як з поручителя за кредитним договором заборгованості .

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання . повного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною латою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина : а статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки № 004457 rK від 15 січня 2007 року вбачається, що в ньому не встановлено .строку. після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.6) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 23 серпня 2011 року (пункт 1.1 кредитного договору.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб зазначений законами України. Згідно із ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позвбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. За змістом п. 1 ч. 2. ч. З цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в впій мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2- 5 ст. 13 цього Кодексу.

Зі змісту ст. ст. 559. 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Таким чином за положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, або у разі, якщо такий строк не встановлено, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. З, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. З - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постановах В СУ від 21 травня 2012 року, а також у п. 22, 24 постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

З огляду на те, що у ПАТ "Марфін Банк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з 23 серпня 2011 року протягом наступних 6 місяців, але з позовом до поручителя банк звернувся лише 04.02.2014 року , тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ "Марфін банк " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з поручителя .

Згідно роз"яснень ,викладених в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення в цивільній справі " суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин ,які виникли при здійсненні валютних операцій , у випадках і пордку ,встановлених законом (частина 2 ст.192 ЦК , ,ч.3ст.533 ЦК ,Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ".

Згідно ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку ,встановлених законом .

Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти , а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадку ,порядку та на умовах встановлених законом .

В п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про судове рішення у цивільній справі " зазначено ,що згідно з частиною 1ст.192 ЦК України законим платіжним засобом ,обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України ,є грошова одиниця України - гривня . У зв"язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми ,що підлягає стягненню цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні .

Стаття 36 Закону України "Про Національний банк України " передбачено , що Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його .

Виходячи з вищенаведеного з відповідача ОСОБА_1підлягають стягненню заборгованості по кредиту в розмірі 164333,81 грн., оскільки відповідаем ОСОБА_1 по справі не виконано умови кредитного договору .

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК з відповідача ОСОБА_1на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України,-

Вирішив :

Позов Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Києва , ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" ( Одеська область , м. Іллічівськ, вул. Леніна , 28 , код ЄДРПОУ 21650966 , п/р 290974082913, МФО 328168 ) суму заборгованості в розмірі 164333,81 грн. ( сто шістьдесят чотири тисячі триста тридцять три гривні 81 коп.) .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Києва , ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" ( Одеська область , м. Іллічівськ, вул. Леніна , 28 , код ЄДРПОУ 21650966 , п/р 290974082913, МФО 328168 ) суму судового збору в розмірі 3654,00 грн. ( три тисячі шістьсот п"ятдесят чотири гривні )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :