Решение № 39284077, 19.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.14р. Справа № 904/3533/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 969,12 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Єрмілко Т.А., представник за довіреністю № 261юр від 17.12.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 23.05.14р. порушено провадження у справі № 904/3533/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"" (далі-позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська (далі-відповідач), про стягнення 16 969,12 грн. Справу призначено до розгляду на 19.06.14р.

19.06.14р. повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але до суду надав відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем 16.04.14р. було оплачено позивачу 15 720,52 грн., що підтверджує платіжне доручення № 294 від 16.04.14р.

У судовому засіданні повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи по суті без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, підтвердив факт оплати відповідачем 15 720,52 грн. та просив суд стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.06.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) № 2013/ТП-Б-4797/145164 (далі-Договір).

У відповідності до вищезазначеного Договору, позивач зобов'язався поставити природний газ (надалі - газ) відповідачу, для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості з постачання газу за Договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача.

Як зазначено у п. 6.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.13р. (п.10.1 Договору).

Позивач звертає увагу, що у грудні 2013 року ним було здійснено на адресу відповідача постачання природного газу в обсязі 3406 м3 на загальну суму 15 720,52 грн., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Відповідач, в порушення умов Договору, не здійснив повну оплату послуг за постачання газу у грудні 2013р. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 720,52 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що в порядку ст. 6 ГПК України 24.02.14р. на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість по Договору за грудень 2013 року, але станом на 12.05.14р. відповідач так і не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 6.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 636,14 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 471,62 грн. та 3% річних у розмірі 140,84 грн.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений газ у розмірі 15 720,52 грн., пеню у розмірі 636,14 грн., інфляційні витрати у розмірі 471,62 грн. та 3% річних у розмірі 140,84 грн., а всього 16 969,12 грн.

Але, 19.06.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що відповідачем 16.04.14р. заборгованість за поставлений газ у розмірі 15 720,52 грн. була сплачена у повному обсязі, у зв'язку з чим останній просив суд стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

В свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, оскільки відповідачем 16.04.14р. було оплачено позивачу заборгованість за поставлений газ у розмірі 15 720,52 грн., що підтверджує платіжне доручення № 294 від 16.04.14р. Крім того, відповідач зауважив, що останній є державною установою, яка проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. У зв'язку з обмеженим фінансування у відповідача не було можливості сплатити заборгованість по Договору раніше.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає, що в задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений газ у розмірі 15 720,52 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідачем 16.04.14р. зазначену заборгованість було оплачено позивачу, що підтверджує платіжне доручення № 294 від 16.04.14р. Таким чином, позивач безпідставно звернувся з даними вимогами до суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2. Договору позивачем була нарахована пеня, за період з 06.01.14р. по 24.04.14р., у розмірі 636,14 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивачем неправильно був визначений період нарахування (без врахування проведеної повної оплати 16.04.14р.). Таким чином, пеня нараховується за період з 06.01.14р. по 15.04.14р. та складає 559,91 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме за період з 06.01.14р. по 15.04.14р. у розмірі 559,91 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем за період з 06.01.14р. по 24.04.14р. були нараховані інфляційні витрати у розмірі 471,62 грн. та 3% річних у розмірі 140,84 грн.

Розрахунок інфляційних витрат судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок 3% річних судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивачем неправильно був визначений період нарахування (без врахування проведеної повної оплати 16.04.14р.). Таким чином, 3% річних нараховуються за період з 06.01.14р. по 15.04.14р. та складають 129,21 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме за період з 06.01.14р. по 15.04.14р. у розмірі 129,21 грн.

Господарський суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що останній є державною установою, яка проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, буд. 13, код ЄДРПОУ 08004581) пеню у розмірі 559,91 грн. (п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 91 коп.), інфляційні витрати у розмірі 471,62 грн. (чотириста сімдесят одна грн. 62 коп.), 3% річних у розмірі 129,21 грн. (сто двадцять дев'ять грн. 21 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 124,97 грн. (сто двадцять чотири грн. 97 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 19.06.14р.