Частное определение № 39258294, 13.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

11 червня 2014 р. Справа № 922/548/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1214Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. у справі № 922/548/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2014 року Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року у справі №922/4530/13 та за результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2014 р. у справі № 922/548/14 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГПК України, сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, за загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Разом з цим, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Під час розгляду апеляційної скарги у даній справі колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення заборгованості з ТОВ "Деметра", посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладених договорів поставки ПКП-02/1304-09 від 09.04.2013 року, № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 року та №ПКП-03/1304-29 від 29.04.2013 року, за якими, за даними позивача, рахується заборгованість у розмірі 151 595,28 грн. - основного боргу, 8 271,19 грн. - пені, 1 901,83 грн. - 3% річних.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість та добросовісність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ще до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідач здійснив часткову оплату основної заборгованості у розмірі 30000,00 грн. за платіжними дорученнями № 2554 від 31.03.2014 р. та № 2559 від 31.03.2014 р. Відповідачем оплата здійснена саме за договором № ПКП-01/1304-23 від 23.04.2013 року, який є предметом даного позову, тому посилання позивача про неможливість зарахування ним вказаної суми у розмірі 30000,00 грн. (оскільки сплачено за одним договором, заборгованість за яким менше сплаченої) в рахунок погашення заборгованості відповідачем, свідчить про непорозуміння у відносинах господарюючих суб’єктів, неповагу до свого контрагента та про порушення у веденні бухгалтерського обліку Товариства позивача (оскільки дані кошти надійшли на його рахунок). І як наслідок призводить до безпідставності звернення з позовною вимогою (частково або у повному обсязі).

Крім того, колегія суддів враховує і те, що позивач, створивши юридичний прецедент (подання позову та порушення провадження у даній справі), не надав суду першої інстанції доказів часткового погашення відповідачем суми основної заборгованості - платіжні доручення (їх належним чином завірені копії), що фактично і стало підставою для неможливості врахування місцевим господарським судом відповідних доказів, які мають значення для справи, та в подальшому потягло за собою звернення відповідача з апеляційною скаргою, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Отже, на думку колегії суддів, вищевказані обставини є підставою для висновку про недотримання позивачем вимог статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо неналежного ведення обліку та відсутність належного контролю за фінансовими документами, а також наявність недоліків в роботі відповідальних за правову роботу (юридичне супроводження даної справи) осіб, що призводить до спірних ситуацій.

Відповідно до ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Згідно з п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

У відповідності до п. 5.2. вказаної Постанови окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту З цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Судова колегія вважає за необхідне з приводу зазначених вище порушень норм ГПК України винести окрему ухвалу.

Керуючись ст.ст. 22, 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу надіслати керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт".

Повідомити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" про вказані недоліки для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про вжиття вказаних заходів повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Роз'яснити керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", що невиконання судового рішення (окремої ухвали) є підставою для адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 185-6 КУпАП, а також кримінальної відповідальності відповідно до ст. 382 КК. України.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.