Постановление суда № 39253304, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/9991/90575/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-19418/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Норма-Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 22.12.2010 № 0001342330/0.

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

У запереченнях на касаційну скаргу Приватне підприємство «Норма-Україна» зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2010 № 0001342330/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 242513 грн., в тому числі: 161675 грн. основного платежу та 80838 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної невиїзної перевірки за період: з 01.06.2010 по 30.06.2010, викладені в акті від 09.12.2010 № 1000/1 23 30 33220593, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за червень 2010 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Лугини-Опт» товарів - меблів в асортименті (конференційні крісла, столи, дивани, світильники тощо).

Позиція відповідача ґрунтується на базі даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість), на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Лугини-Опт», у зв'язку з тим, що декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року вказаним контрагентом не подано. Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, безтоварність не оспорюється.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи в цій частині, та надали їм правову оцінку.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у контрагента ТОВ «Лугини-Опт» судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими накладними: від 22.06.2010 № 471 у сумі 150000 грн., від 23.06.2010 № 472 у сумі 350000 грн., від 29.06.2010 № 473 у сумі 470000 грн.

Зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків декларації з податку на додану варітьсь, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, чинним законодавством не передбачено. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Висновки податкового органу, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в базі даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) без врахування первинних документів, зокрема, податкових накладних, які підтверджують фактичне здійснення операцій позивача з ТОВ «Лугини-Опт», у зв'язку з чим судами прийнято правомірне рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун