Постановление суда № 39202103, 10.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 9309/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М. Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Хопяка В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (надалі - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001062301/0/13445 від 15.07.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 25889,47 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюваним рішенням відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування у звязку із тим, що позивач включив у податковий кредит лютого 2010 р. суму ПДВ 25889,47 грн. по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах. Вважає таке обмеження незаконним, не передбаченим законодавством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Львові №0001062301/0/13445 від 15.07.2010 р.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту, правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні товарно-матеріальних цінностей на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 01.07.2010 р. №463/23-4/30823262, в якому встановлено, що на порушення пп. 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5, 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року в сумі 25889,47 грн.(а.с.6-9).

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 15.07.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062301/0/13445, яким ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 25889,47 грн (а.с.5).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки факт не здійснення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей не було доведено відповідачем, а факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив у податковий кредит лютого 2010 р. суму ПДВ 25889,47 грн. по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах.

На підтвердження здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість позивачем надано податкові накладні (а.с.32-37).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, на те, що вказані суми податку на додану вартість були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за лютий 2010 року у повній сумі, оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків у лютому 2010 року, що підтверджується копією реєстру вхідних податкових накладних, журналом реєстрації вхідної кореспонденції.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі № 2а-7008/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін