№ 39187531, 14.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р. Справа №805/3858/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Козаченка А.В.

при секретарі Широбокові І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Маріупольський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до нього за сприянням у працевлаштуванні звернувся відповідач. За особистою заявою ОСОБА_1 11.06.2013р. йому був наданий статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За результатами проведеної перевірки позивачем встановлено, що відповідач надавав послуги ТОВ «Шоппер Маркетинг» відповідно до умов цивільно-правового договору від 01.07.2013р. № 01-КБВ/2013 та отримував дохід у період перебування на обліку в Маріупольському міському центру зайнятості, про що не повідомив позивача, чим порушив вимоги п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 01.07.2013р. по 02.02.2014р. є незаконним.

З метою повернення незаконно сплачених коштів у добровільному порядку на адресу відповідача був направлений лист №11-682 від 24.02.2014р. з пропозицією повернути кошти, але на час звернення до суду відповідач незаконно отриману суму не повернув.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача кошти за надані соціальні послуги в розмірі 8 889, 53грн.

Сторони до судового засідання не з*явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, заяв щодо відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та відповідача відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 11.06.2013 року звернувся до позивача із заявою (а.с. 7) щодо вирішення питання про його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

Згідно персональної картки НОМЕР_2 (а.с. 6), відповідач зазначений як безробітний, звільнений з останнього місця роботи 07.06.2013 року, відповідачу надано статус безробітного з 11.06.2013 року.

З довідки № 91 від 21.02.2014р. (а.с. 23) вбачається, що за період з 01.07.2013р. по 02.02.2014р. відповідачу у якості допомоги по безробіттю було сплачено 8 883, 53грн.

Актом від 21.02.2014р. №109 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (а.с. 13) встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шоппер Маркетинг» з 01.07.2013р. по 31.12.2013р., про що не повідомив позивача, чим порушив вимоги п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Як вбачається з витягу від 24.02.2014р. (а.с. 10), на підставі наказу від 21.02.2014р. № НТ140221 було зобов*язано відповідача повернути кошти в розмірі 8 883, 53грн.

Наказом від 24.02.2014р. № 103 (а.с. 20), було уповноважено посадову особу позивача ознайомити ОСОБА_1 з виявленим порушенням законодавства та провести роботу про добровільне повернення коштів у розмірі 8 883, 53грн. на рахунок Маріупольського міського центру зайнятості.

21.03.2014р. рекомендованим листом від 24.02.2014р. № 11-682 (а.с. 21) на адресу відповідача був направлений витяг з наказу Маріупольського міського центру зайнятості від 21.02.2014р. №НТ 140221 щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів в сумі 8 883, 53грн., виплачених як допомога по безробіттю.

Суд звертає увагу, що на час розгляду справи сторонами не було надано доказів щодо сплати відповідачем коштів в розмірі 8 883, 53грн., безпідставно отриманих у якості допомоги по безробіттю.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України 05.07.2012р. N 5067-VI "Про зайнятість населення", встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, на момент перебування у статусі безробітного відповідач відносився до зайнятого населення у зв'язку із виконанням певних трудових обов*язків на ТОВ «Шоппер Маркетинг».

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст.36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою ст.34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п.7 та п.8 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк - 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю за період з 01.07.2013р. по 02.02.2014р. є невідшкодованою та підлягає стягненню на підставі ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" через порушення відповідачем ч.2 ст.36 цього Закону.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові коштів, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 121, 242-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Маріупольського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016, отримувач - Маріупольський міський центр зайнятості) 8 889 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев*ять) грн., 53 (п*ятдесят три) коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.