№ 39186998, 11.06.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/1660/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Бачурної Н.О.,

представника відповідача - Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" до Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.05.2014 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області і просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 0001212200 від 23.04. 2014 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» санкції, що передбачені п. 9 цього Декрету, застосовуються Національним Банком України. Позивач наполягає на тому, що акт податкового органу може стати лише підставою для нарахування штрафних санкцій та підлягає направленню до Національного банку України або його територіального підрозділу. Самостійно накладати санкції у податкового органу відсутні повноваження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 року у справі № 21-904во10, де суд роз'яснив, що повноважним органом, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету є Національний банк України. Враховуючи наведене позивач просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що відповідно до п. 3.1 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 8 лютого 2000 року N 49 санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. ДПА України розроблено Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затверджено Наказом від 4 жовтня 1999 року N542, який чітко передбачає порядок застосування санкцій за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Оскільки позивач в порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України не подав до ДПІ у м. Чернігові декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2014 року, то застосування до нього штрафних санкцій ДПІ в м. Чернігові вважає правомірним. З огляду на наведене, відповідач вважає, що податковим органом було повністю дотримано та виконано вимоги законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чернігівський ковальський завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.01.2014 року по експортному договору № 8 від 17.01.2007 року. За результатами перевірки було складено акт № 909/22/33586107 від 08.04.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанови Правління НБУ від 14.04.2013 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» щодо прострочення термінів надходження валютної виручки по експортному договору № 8 від 17.01.2007 року, укладеному з нерезидентом «Josef Hohn GmbH» (Німеччина);

ст.. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, які перебувають за межами України, станом на 01.01.2014 року.

На підставі акту перевірки п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ від 08.02.2000 року № 49, ДПІ в м. Чернігові нараховано ТОВ «Чернігівський ковальський завод» грошове зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 170,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно із абз. 7,8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49 визначено, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку про те, що положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49, якими органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання") створює протиріччя в правовому регулюванні відносин, однак має нижчу порівняно із законом юридичну силу.

Вказана правова позиція також висловлена в Постанові Верховного суду України від 07.02.2012 року по справі № 21-904а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Інтеройл" (далі - ТОВ) до державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за скаргою ТОВ про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи те, що п. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» чітко визначив компетентний орган, що здійснює застосування фінансових санкцій за порушення ст.. 9 цього Декрету, та не передбачає множинного тлумачення своїх положень, а також те, що зазначений Декрет КМУ має силу закону, тобто вищу юридичну силу, аніж Указ Президента України, тому суд вважає, що застосування до ТОВ «Чернігівський ковальський завод» штрафних санкцій Державної податковою інспекцією в м. Чернігові не належить до її компетенції, а тому таке нарахування є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, оскільки податкове повідомлення-рішення №0001212200 від 23.04.2014 року винесено ДПІ в м. Чернігові неправомірно, з порушенням наданих повноважень, а тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області №0001212200 від 23.04.2014 року.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур