Решение № 39177420, 10.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.14р. Справа № 904/2814/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення 145 402,28 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Кітченков М.О., довіреність № б/н від 21.04.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) суми основного боргу в розмірі 91 274,74 грн., пені - 108 430,01 грн., 3% річних - 36 972,27 грн. та інфляційних втрат - 2 743,06 грн. за договором купівлі-продажу № 011112 від 01.11.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2014р. надав розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу становить 91 274,70 грн., сума пені становить 107 460,50 грн., сума 3% річних становить 35 427,82 грн., позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 15).

Крім того, відповідачем 20.05.2014р. до канцелярії суду надано заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Ухвалою суду від 19.05.2014р. розгляд справи відкладався до 10.06.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 011112 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується у визначений договором строк передати Покупцю металопрокат, далі товар, в кількості та асортименті згідно доданих до договору специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна товару за одиницю та по позиціям визначається у доданих до договору специфікаціях сформована з урахуванням ПДВ і може змінюватися тільки з письмової згоди сторін.

Загальна вартість товару визначається згідно доданих до договору специфікацій (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору Покупець здійснює 100% оплату з моменту отримання товару за фактом на протязі 30-ти банківських днів. Моментом отримання товару є дата підписання представником Покупця матеріальної (товарно-транспортної) накладної. 50% вартості перевезення сплачує продавець, а 50% сплачує Покупець.

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.4. Договору).

В обов'язки Покупця відповідно до п. 6.2.1. Договору входять прийняття та оплата товару згідно умов договору.

У відповідності до п. 9.2. Договору даний договір укладається на українській мові в двох екземплярах і вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2014р.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікації: №32 від 31.01.2013р. (т. 1, а.с. 32), № 33 від 06.02.2013р. (т. 1, а.с. 37), № 35 від 12.02.2013р. (т. 1, а.с. 43), № 36 від 15.02.2013р. (т. 1, а.с. 47), № 37 від 18.02.2013р. (т. 1, а.с. 51), № 38 від 20.02.2013р. (т. 1, а.с. 54), № 39 від 21.02.2013р. (т. 1, а.с. 56), № 40 від 21.02.2013р. (т. 1, а.с. 59), № 41 від 22.02.2013р. (т. 1, а.с. 61), № 42 від 25.02.2013р. (т. 1, а.с. 64), від 27.02.2013р. (т. 1, а.с. 68), № 44 від 06.03.2013р. (т. 1, а.с. 72), №45 від 12.03.2013р. (т. 1, а.с. 75), № 46 від 18.03.2013р. (т. 1, а.с. 78), № 47 від 21.03.2013р. (т. 1, а.с. 82), № 48 від 26.03.2013р. (т. 1, а.с. 84), 49 від 29.03.2013р. (т. 1, а.с. 88), № 50 від 02.04.2013р. (т. 1, а.с. 92), № 51 від 03.04.2013р. (т. 1, а.с. 95), № 52 від 11.04.2013р. (т. 1, а.с. 98), № 53 від 18.04.2013р. (т. 1, а.с. 101), від 25.04.2013р. (т. 1, а.с. 106), № 55 від 30.04.2013р. (т. 1, а.с. 109), № 56 від 08.05.2013р. (т. 1, а.с. 113), № 57 від 15.05.2013р. (т. 1, а.с. 117), № 58 від 22.05.2013р. (т. 1, а.с. 120), № 59 від 30.05.2013р. (т. 1, а.с. 124), № 60 від 13.06.2013р. (т. 1, а.с. 127), № 61 від 17.06.2013р. (т. 1, а.с. 132), № 62 від 26.06.2013р. (т. 1, а.с. 137), № 63 від 04.07.2013р. (т. 1, а.с. 141), № 64 від 09.07.2013р. (т. 1, а.с. 143), № 65 від 16.07.2013р. (т. 1, а.с. 147), № 66 від 25.07.2013р. (т. 1, а.с. 151), № 67 від 09.08.2013р. (т. 1, а.с. 155), № 68 від 20.08.2013р. (т. 1, а.с. 138), №69 від 28.08.2013р. (т. 1, а.с. 163), № 70 від 03.09.2013р. (т. 1, а.с. 166), № 71 від 23.09.2013р. (т. 1, а.с. 170), № 72 від 04.10.2013р. (т. 1, а.с. 172), № 73 від 04.10.2013р. (т. 1, а.с. 176), № 74 від 09.10.2013р. (т. 1, а.с. 179), № 75 від 11.10.2013р. (т. 1, а.с. 183), № 76 від 16.10.2013р. (т. 1, а.с. 186), № 77 від 24.10.2013р. (т. 1, а.с. 188), № 78 від 30.10.2013р. (т. 1, а.с. 193), № 79 від 05.11.2013р. (т. 1, а.с. 196), № 80 від 14.11.2013р. (т. 1, а.с. 200), № 81 від 25.11.2013р. (т. 1, а.с. 204), № 82 від 26.11.2013р. (т. 1, а.с. 208), № 83 від 05.12.2013р. (т. 1, а.с. 211), № 84 від 20.12.2013р. (т. 1, а.с. 215), № 85 від 27.12.2013р. (т. 1, а.с. 218), № 86 від 21.01.2014р. (т. 1, а.с. 223).

Поставка товару Позивачем Відповідачеві підтверджується видатковими накладними (т. 1, а.с. 34, 38, 42, 45, 48, 52, 55, 58, 60, 63, 66, 70, 73, 76, 80, 83, 86, 89, 93, 96, 99, 103, 107, 110, 114, 118, 121, 125, 128, 133, 138, 142, 145, 148, 152, 156, 160, 164, 168, 171, 174, 178, 181, 184, 187, 190, 194, 197, 201, 206, 210, 213, 216, 220, 224, 227, 229, 232) на загальну суму 4 340 426,98 грн., отримання товару по видатковим накладним підтверджується підписом повноважного представника за довіреностями (т. 1, а.с. 35, 39, 49, 67, 77, 90, 100, 104, 111, 115, 122, 129, 134, 139, 149, 153, 157, 161, 165, 175, 191, 198, 202, 207, 217, 221, 225, 230, 233).

Позивач Відповідачеві виставив рахунки на оплату товару (т. 1, а.с. 33, 36, 40, 44, 46, 50, 53, 57, 62, 65, 69, 71, 74, 79, 81, 85, 87, 91, 94, 97, 102, 105, 108, 112, 116, 119, 123, 126, 130, 135, 140, 144, 146, 150, 154, 159, 162, 167, 169, 173, 177, 180, 182, 185, 189, 192, 195, 199, 205, 209, 212, 214, 219, 222, 226, 228, 231).

Відповідачем товар оплачено частково у сумі 4 249 152,28 грн., що підтверджується банківськими виписками (т. 1, а.с. 234-238) та платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 20-21), на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 91 274,70 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів оплати суми боргу відповідач суду не надав, доводи позивача належними та допустимими доказами, не спростував, отже, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 91 274,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача (відповідно до заяви про уточнення) пеню у сумі 108 430,01 грн. за період з 23.04.2013р. по 23.04.2014р., 3 % річних у сумі 36 972,27 грн. за період з 21.03.2013р. по 23.04.2014р. та інфляційні втрати у сумі 2 743,06 за березень 2014р.

В судовому засіданні 10.06.2014р. Позивач надав розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума пені за період з 23.04.2013р. по 23.04.2014р. становить 107 460,50 грн., а сума 3% річних за період 15.03.2013р. по 23.04.2014р. становить 35 427,82 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань, винна винна сторона несе перед іншою стороною цивільно-правову відповідальність згідно діючого законодавства України.

У разі прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості (п. 7.3. Договору).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем 10.06.2014р., судом встановлено, що пеня за період прострочення з 23.04.2013р. по 23.04.2014р. становить 110 525,52 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення Позивачем, а саме 107 460,50 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 15.03.2013р. по 23.04.2014р. включно становлять 35 427,82 грн. та підлягають стягненню.

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за березень 2014р. в розмірі 2 743,06 грн., однак судом перевірено нарахування інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за березень 2014р. становлять 2 008,04 грн., оскільки у березі 2014р. індекс інфляції становив 102,2%.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 735,02 слід відмовити.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з стягненням з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 91 274,70 грн., пені - 107 460,50 грн., 3% річних - 35 427,82 грн., інфляційних втрат - 2 008,04 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача та Позивача пропорційно розміру задоволених вимог в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судом встановлено, що судовий збір позивачем, відповідно до платіжних доручень № 29 від 23.04.2014р. на суму 3 000,00 грн. та № 35 від 16.05.2014р. на суму 2 000,00 грн., було сплачено у сумі 5 000,00 грн., а необхідно було сплатити - 4 738,12 грн.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету України 261,88 грн. надмірно сплаченого судового збору, про що слід винести ухвалу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 31, код ЄДРПОУ 30809384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 12Б, код ЄДРПОУ 31576896) основного боргу - 91 274,70 грн. (дев'яносто одна тисяча двісті сімдесят чотири грн. 70 коп.), пені - 107 460,50 грн. (сто сім тисяч чотириста шістдесят грн. 50 коп.), 3% річних - 35 427,82 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. 82 коп.), інфляційних втрат 2 008,04 грн. (дві тисячі вісім грн. 04 коп.); витрат по сплаті судового збору - 4 723,42 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять три грн. 42 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 735,02 - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.06.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко