Постановление суда № 39108049, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. Київ К/9991/47379/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенко М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2010р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р.

у справі № 2а-16984/09/0470

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 р. Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - позивач, ДП «Придніпровська залізниця») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2009 р. № 0000698821/3.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2010р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2009 р., 21.05.2009 р., 22.05.2009 р., 09.06.2009 р., 12.06.2009 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проводилась камеральна перевірка звітності по частині чистого прибутку державного підприємства «Придніпровська залізниця», за результатами якої складено акт № 545/08-03/1-01073828 від 12.06.2009 р., яким зафіксовано порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що 06.05.2009 р. ДП «Придніпровська залізниця» було подано до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету за І квартал 2009 р.

При цьому, рядок 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті» підприємством у Розрахунку прокреслено.

Після закінчення граничного строку подання звітності 20.05.2009 р. ДП «Придніпровська залізниця» надано уточнюючий розрахунок, де у рядку 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті» відображено зобов'язання у розмірі 6 125 400 грн.

На підставі вищезазначеного акту та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керівником СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську 27.11.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000698821/3, яким визначено ДП «Придніпровська залізниця» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 306 270 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходили з того, що позивачем було виявлено заниження податкових зобов'язань та подано уточнюючий розрахунок, проте не було сплачено штраф у розмірі п'яти відсотків, а отже прийняте податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абз. 1 п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як зазначено в п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених в цій статті, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, передбачений п. 17.2 ст. 17 цього Закону, є податковим зобов'язанням платника податків.

Згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

До того ж, згідно абз. 2 п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються лише якщо після подачі декларації за звітний період платник подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період.

З огляду на викладене та законодавчі приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та вважає їх цілком обґрунтованими, а дії контролюючого органу по нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 306 270 грн. законними.

Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі № 2а-16984/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко