Постановление суда № 39083274, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/17020/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Руденко А.М.

та представників сторін:

від позивача - Москаленко О.В.,

від відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014

у справі № 826/19033/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Космед"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0004372204 та №0001362204, прийняті Державною податковою інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Космед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 21.10.2013 №1669/26-56-22-04-04/31841350, яким встановлено порушення позивачем вимог (з урахуванням заперечень позивача на акт перевірки та рішенням ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.11.2013):

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 507521,00 грн.;

- п. 102.5 ст. 102, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2 ст. п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1077011,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.11.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004372204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 1 615 517,00 грн. (за основним платежем - 1077011,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 538506,00 грн.),

- №0004362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 615 503,00 грн. (за основним платежем - 507521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107982,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з надання послуг між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ», ТОВ «Віта люкс» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти виконаних робіт, звіти про проведені акції, податкові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, платіжні доручення, банківська виписка.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган зазначає, що працівники позивача неодноразово проживали у готелях різних міст, що підтверджується актами виконаних робіт, актами надання послуг, рахунками.

Так, судами враховано, що обов'язковою умовою для віднесення витрат до валових витрат є необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні витрати та податковий кредит.

Наявність у позивача необхідних основних фондів та трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій підтверджується договором оренди приміщення, а також, штатним розкладом позивача за перевірений період .

Слід зазначити, що податковий орган не заперечує, що зазначені в акті особи є співробітниками позивача, надані готелями документи оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факт оплати послуг за проживання в готелях, також, не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідач вказує про заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму (-)730 019 грн., на формування яких мало вплив повернення покупцями товару, попередніх оплат та зміни номенклатури товару, в тому числі після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, що призвело до порушення п.102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 ПК України.

Пунктом 192.1. ст. 192 ПК України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з п. 192.3. ст 192 ПК України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п.102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 ПК України та про заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму (-)730 019,00 грн. є необґрунтованим.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль