Постановление суда № 39062900, 02.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р.Справа № 524/3518/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.05.2014 по справі № 524/3518/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в частині нарахування та виплати в 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу.

- зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу за 2009 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2009 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.05.2014 року провадження по справі було закрито.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Вказує, що закриваючи провадження по справі суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивача 09.07.2007 року було прийнято на посаду спеціалістом IІ категорії по роботі з населенням за місцем проживання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія трудової книжки (а.с.8).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю нарахування та виплати відповідачем в 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, звернувся до суду з даним позовом.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує трудовий спір, який належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень(п.1.ч.1ст.3 КАС України).

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно п.15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що складовим елементом правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Відповідно до положень ч.1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є правомірність нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань під час проходження служби в органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів зауважує, що правова позиція з приводу застосування спеціального законодавства у відносинах публічної служби висловлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.03.2007 р. № 21-1627во06, згідно з якою закріплено, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

Враховуючи наведе, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплатити матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань фактично пов'язані із проходженням позивачем публічної служби в органах місцевого самоврядування, тобто підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Таким чином, закриваючи провадження по справі суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.05.2014 по справі №524/3518/14-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197 п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу за позовом ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.05.2014 по справі № 524/3518/14-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А.