Постановление суда № 39055674, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 рокусправа № 804/113/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі №804/113/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» 03 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно якого просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003851502 від 27.08.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1647/15-2/23368027 від 30 липня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2012 року №0003851502.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено, що відповідачем проведено двічі перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за один і той же період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року тому позивачу двічі нараховано суму недоїмки з певного виду податку, штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на порушення позивачем пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною подачею декларації з ПДВ за лютий 2011 року. Крім того відповідач в доводах апеляційної скарги вказує на те, що за комплексним аналізом наведених норм та економічним змістом законодавства різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації за грудень 2010 року та лютий 2011 року не підлягає зарахуванню у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 169 295 грн.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.06.2012 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ВІВАТ", про що складено акт від 27.06.2012 року №1292/23-2/23368027 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року (а.с.30-34).

Згідно п 3.1.1. даного акта проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 р. в сумі (-) 2103 грн. на підставі документів, які наведені у додатку 4 до акту перевірки, не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ "ВІВАТ" показників у рядку 8.4. Декларації «коригування згідно п. 4. ст.4 Закону». Згідно п. 3.2.2 даного Акту перевірки на сторінці 21 вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 30.10.2011 року не встановлено їх заниження або завищення.

Таким чином, відповідно до висновку акта перевірки від 27.06.2012 року №1292/23-2/23368027 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ВІВАТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року перевіркою пунктів 1,2,3,4.1.6,4.1.7,4.2,6,7 плану перевірки порушень не встановлено.

15.08.2012 року ТОВ "ВІВАТ" отримало від Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська копію акта перевірки від 30.07.2012 року №1647/15-2/23368027 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за період грудень 2010 року та лютий 2011 року (а.с. 6-8).

У висновку вищезазначеного акта зазначено, що в порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та пункту 4.6.3 розділу порядку ТОВ "ВІВАТ" неправомірно зараховано суму від'ємного значення в сумі 16929,00 грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

В акті перевірки від 30.07.2012 року №1647/15-2/23368027 зазначено, що згідно показників податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків ТОВ "ВІВАТ" задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (заповнено рядок 18.2) у розмірі 106250 грн., яке перенесено до рядка 22.1 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного (звітного) податкового періоду у зменшення суми податкового боргу.

Відповідно до картки особового рахунку платника податків сума податкового боргу виникла 04.02.2011 року та 04.04.2011 року на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 25.01.2011 року №0000102302 на загальну суму ПДВ 150 123,81 грн. по результатам акта планової виїзної документальної перевірки від 18.01.2011 р. за №48/23-2/23368027;

- податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 р. №0000602302 на загальну суму ПДВ 106250,81 по результатам акту планової виїзної документальної перевірки від 14.03.2011 року з №435/23-2/23368027.

На підставі акта перевірки від 30.07.2012 року №1647/15-2/23368027 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за період грудень 2010 року та лютий 2011 року перевіряючими Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська були зроблені наступні висновки:

- в порушення пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "ВІВАТ" несвоєчасно подано звітність по податку на додану вартість за лютий 2011 року по строку надання 20.03.2011 року. Фактично декларацію надано за лютий 2011 року 07.04.2011 року реєстраційні №9001729792;

- в порушення пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу та пункту 4.6.3 розділу 5 Порядку підприємством ТОВ "ВІВАТ" неправомірно зараховано суму від'ємного значення (рядок 18.2) в сумі 169295 грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 серпня 2012 року №0003851502 (а.с.5).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно статті 76 Податкового кодексу України встановлено можливість проведення камеральної перевірки.

Згідно пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. №17/98, який було прийнято з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, визначено, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, було розпочато службове розслідування чи порушено кримінальну справу.

Даний пункт Указу прописаний окремою спеціальною нормою від норм загального права, що визначають обставини проведення будь - яких перевірок платників податків органами Державної податкової служби, а тому є обов'язковою нормою права для застосування під час призначення перевірок за вже перевірений період.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено двічі перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за один і той же період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, що підтверджується актами перевірки від 27.06.2012 року №1292/23-2/23368027 та від 30.07.2012 року №1647/15-2/23368027.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доказів правомірності підстав для призначення перевірки ТОВ "ВІВАТ" за вже перевірений період відповідачем суду не надано.

Наслідок протиправно проведеної перевірки за вже перевірений період може призвести до того, що платник податку на додану вартість ТОВ "ВІВАТ" буде зобов'язаний двічі нараховувати та сплачувати податок на додану вартість за період грудень 2010 року та лютий 2011 року.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «БУЛВЕС» проти Болгарії» (заява №3991/03), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що платник податків не повинен сплачувати ПДВ другий раз

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та їхніх посадових і службових осіб, а також те, що відповідачем доказів правомірності підстав для призначення перевірки ТОВ "ВІВАТ" за вже перевірений період суду не надано, а наслідок такої перевірки може призвести до того, що платник податку на додану вартість ТОВ "ВІВАТ" буде зобов'язаний двічі нараховувати та сплачувати ПДВ за період грудень 2010 року та лютий 2011 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі №804/113/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 30 травня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко