Постановление суда № 39055017, 13.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 рокусправа № 2а-4502/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноформ" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноформ" про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку TOB фірма «Каскад», за результатами якої виявлено укладання та виконання TOB фірма «Каскад» і TOB «Техноформ» правочину (господарського зобов'язання) договору поставки металопрокату від 02 грудня 2005 року №02122005-П, про що складено акт від 15 жовтня 2008 року №2729/232/23934596.

Як вбачається з акту перевірки, правочин - договір поставки металопрокату від 02 грудня 2005 року №02122005-П, укладений TOB фірма «Каскад» і TOB «Техноформ» без додержання вимог ч. 2, ч. 3 ст. 203 ЦК України, внаслідок чого згідно ст. 215 ЦК є нікчемним.

Підставою для вищевказаних висновків податкового органу стала постанова господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2008 року по справі №А27/87-08, якою встановлено, що ОСОБА_1 фактично не є засновником TOB «Техноформ» та не отримувала ні свідоцтво платника ПДВ ні печатки та штампи TOB «Техноформ», на підставі чого визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Техноформ» №04216503 від 14 листопада 2005 року з моменту видачі, а саме з 14 листопада 2005 року, визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації TOB «Техноформ».

На підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2008 року по справі №А27/87-08, яка набула чинності та до теперішнього часу не скасована, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було анульовано з 14 листопада 2005 року реєстрацію платника податку на додану вартість TOB «Техноформ», про що було складено акт №135/290.

Як стверджує позивач, господарські зобов'язання відповідачів (які виникли на підставі договору поставки металопрокату від 02 грудня 2005 року №02122005-П) є недійсними, оскільки очевидним є наявність умислу щодо проведення господарського зобов'язання не у встановленому законом порядку, сторони договору діяли умисно та не мали наміру сплачувати податки, чим було завдано шкоду державі, а тому просить суд застосувати до відповідачів юридичні наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача, що базуються на висновках, викладених в акті перевірки №2729/232/23934596 від 15 жовтня 2008 року є цілком незаконними, а тому в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, чим же підтверджується умисел сторін на укладення угоди саме з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі №2а/0470/7866/12 (попередній № 2а-6390/09/0470) апеляційну скаргу TOB фірма «Каскад» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі задоволено частково, постанову скасовано, адміністративний позов до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення №0010352302/0 від 30 жовтня 2008 року, податкове повідомлення-рішення №0010362302/0 від 30 жовтня 2008 року, податкове повідомлення-рішення №0010352302/1 від 17 грудня 2008 року, податкове повідомлення-рішення №0010362302/1 від 17 грудня 2008 року, податкове повідомлення - рішення №0010352302/2 від 25 лютого 2009 року, податкове повідомлення - рішення №90010362302/2 від 25 лютого 2009 року, податкове повідомлення-рішення №0010352302/3 від 06 травня 2009 року, податкове повідомлення-рішення №0010362302/3 від 06 травня 2009 року.

У вказаній постанові суду підтверджено необґрунтованість висновків ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нікчемності договору поставки металопрокату від 02 грудня 2005 р. № 02122005-П, які було покладено в основу адміністративного позову від 12 березня 2009 року №4922/10/10/011, отже, висновки викладені в акті перевірки від 15 жовтня 2008 року №2729/232/23934596 не є належним доказом в підтвердження порушень вимог законодавства TOB фірма «Каскад».

Відповідно до ст. 255 КАС України передбачається, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, надаючи аналіз даним обставинам справи та враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком незаконними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко