Решение № 39046303, 31.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.14р. Справа № 904/2477/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Укр", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Укр", м. Донецьк звернулось до господарського суду Дніпроптеровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10 від 25.03.2011року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Укр" (далі-позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стім-Дніпропетровськ" (далі-відповідач, покупець) укладено договір поставки №10 від 25.03.2011 року (далі-договір).

Також, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання маркетингових послуг №10/03-М-11 від 01.03.2011 року, відповідно до якого відповідач надавав позивачу відповідні послуги.

Відповідно до п.1.1. договору поставки, постачальник поставляє та передає у власність Покупця, а покупець приймає та сплачує товар на умовах і в порядку, визначеним цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації.

Покупець надає замовлення на поставку постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1 "Специфікація"), яка включає асортимент (список) товарів, які постачаються за цим договором, їх ціни (пункт 1.2. договору).

Згідно п.5.1. договору поставки, ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ.

Пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що ціна поставленого товару, згідно специфікації вказується в товарних та податкових накладних, враховуючи акти розходження, які надаються постачальником в бухгалтерію торгової точки покупця для здійснення оплати. Сума договору встановлюється загальною сумою товарних накладних в період його дії.

Відповідно до п.5.3. договору поставки, покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару, не пізніше 5 (п'ять) банківських днів з моменту реалізації такої партії товару.

Згідно п. 8.1. договір поставки вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму у розмірі 374 004,63 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на суму у розмірі 93 059,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Також відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 3 848,03 грн., що підтверджується поверненнями постачальнику, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем та відповідачем було проведено залік зустрічних однорідних вимог по заборгованостям, що сформувалися за договором поставки №10 від 25.03.2011 року та договором про надання маркетингових послуг №10/03-М-11 від 01.03.2011 року на загальну суму у розмірі 41 472,25 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 235 625,36 грн., що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стім-Дніпропетровськ" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87, код ЄДРПОУ 36295169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Укр" (83071, м. Донецьк, вул. маршала Жукова, 1В, код ЄДРПОУ 36936185) суму основного боргу у розмірі 235 625,36 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять грн., 36 коп.) та судовий збір у розмірі 4 712,51 грн. (чотири тисячі сімсот дванадцять грн., 51 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.06.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк