Решение № 39042495, 02.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.14 Справа № 904/2179/14

За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Криничанського району, Дніпропетровської області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 684, 81 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Цибульська Т.М. - представник за дов. № 42 від 09.01.14

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про стягнення 14684, 81 грн., з яких 2569, 07 грн. сума основного боргу, 98, 77 грн. - три відсотки річних та 12016, 97 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, за договором про закупівлю послуг з розподілу води (послуги централізованого водопостачання) за державні кошти № 32 від 01.03.2012, в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.04.2014.

Ухвалою від 29.04.2014 розгляд справи відкладено на 19.05.2014.

19.05.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає про неправильний розрахунок пені та заявляє застосування строку позовної давності до стягнення нейстойки, передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК Україин.

У судовому засіданні 19.05.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України присутнім представникам сторін оголошено перерву на 02.06.2014.

30.05.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення до позовної заяви від 29.05.2014 б/н, в яких він просить задовольнити позов у повному обсязі та просить розглядати справу без участі його представника.

У судовому засіданні 02.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі - позивач, виконавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровськ (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про закупівлю послуг з розподілу води (послуги централізованого водовідведення) за державні кошти № 32 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 розділу Ш цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуги-послуги з розподілу води (послуги централізованого водопостачання), код державного класифікатора 016-97-41.00.2. Обсяг послуг з централізованого водопостачання визначається виконавцем, виходячи з технічних потужностей в межах лімітів споживання питної води замовником, затверджених у встановленому законом порядку і складає 9876 м.куб.

Ціна/тариф на послуги за 1 м. куб. визначається у відповідності до діючої Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п. 3.1 договору).

До рахунка виконавцем додаються: акт прийому-передачі наданих послуг з централізованого водопостачання за розрахунковий місяць, який повинен мати підписи обох сторін, скріплені печатками (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору кінцевий розрахунок за фактично надані послуги з питного водопостачання повинен бути здійснений замовником у повному розмірі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з централізованого водопостачання за період жовтень-грудень 2012 року на загальну суму 3037, 16 грн.. що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, підписними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств. Також, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури за період жовтень-грудень 2012 року на вищезазначену суму (арк. с. 11-19).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 2569, 07 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів приймання-передачі питної води та не надано доказів їх оплати на суму 2569, 07 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 2569, 07 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню 11.11.2012 по 24.03.2014 у розмірі 12016, 97 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.5 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховувалася пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач звернувся до суду із заявою про сплив позовної давності щодо стягнення пені у розмірі 12016, 97 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Порушення відповідачем свого зобов'язання щодо опати наданих послуг почалось 11.11.2012 (згідно рахунку-фактури № СФ-0000517 від 24.10.2012), 11.12.2012 (згідно рахунку-фактури № СФ-0000571від 22.11.2012) та 11.01.2013 (згідно рахунку-фактури № СФ-0000624 від 25.12.2012).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до господарського суду 01.04.2014, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла на адресу господарського суду Дніпропетровської області позовна заява від 26.03.2014 № 278/2-14 (арк. с. 24).

Враховуючи викладене та заяву відповідача, господарський суд вважає за необхідне застосувати сплив спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 12016, 97 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 98, 77 грн. за період з 11.11.2012 по 24.03.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 98, 74 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних не враховано, що у 2012 році було 366 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 331, 91 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Аули, комплекс будівель та споруд 2, Аульська селищна рада, код ЄДРПОУ 34621490) основний борг у розмірі 2569, 07 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 07 к.), три відсотки річних у розмірі 98, 74 грн. (дев'яносто вісім грн. 74 к.) та 331, 91 грн. (триста тридцять одна грн. 91 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2014

Суддя В.І. Ярошенко