войти
РУС
К-11610/07
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
__________________________________
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2009 м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2007
у справі №14/397-06-12281А
за позовом Третьої Одеської державної нотаріальної контори
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси
про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Третя Одеська державна нотаріальна контора звернулася до господарського суду Одеської області із позовом про визнання нечинними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0002451700/3 від 18.10.2006 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1740,17 грн. та штрафної санкції у сумі 3480,34 грн., рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0002142301/3 від 17.10.2006 про застосування штрафних санкцій в сумі 1991,44 грн.
Постановою господарського суду Одеської області від 22.01.2007 позов задоволено повністю.
Постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007, залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2007.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2007, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, актом перевірки №1008/23-02-02899772/104 від 04.04.2006, складеного за результатами комплексної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, правильності стягнення та своєчасності внесення до бюджету державного мита за період з 01.04.2003 по 03.04.2006, встановлено безпідставне відшкодування грошових коштів на відрядження з каси Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 (авансовий звіт №2 від 12.02.05р. на суму 339,72грн.) та ОСОБА_2 (авансовий звіт №54 від 29.11.04р. на суму 1651,22грн.).
Мотивуючи відсутністю посвідчень про відрядження, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач порушив п. 2.11 ст. 2 „Положення про проведення касових операцій в національної валюті України”, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004, використавши кошти не за цільовим призначенням, а також в порушення приписів п. 2.1 ст. 2, п. 3.1 п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.п. „а” п. 17.2 ст. 17, п. 22.3, ст. 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” не утримав з виплачених сум податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 297,56 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції в матеріалах справи наявні посвідчення про відрядження відповідно до яких, на підставі наказів начальника Одеського обласного управління юстиції, до Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції у м. Київ направлялися у відрядження працівники Третьої Одеської нотаріальної контори: нотаріус ОСОБА_2 у період з 14 по 27 листопада 2004 та консультант ОСОБА_1 у період з 4 по 10 грудня 2005.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовного того, що позивачем цілком правомірно, на підставі наказів Одеського управління юстиції, використано грошові кошти по відшкодуванню витрат працівників на відрядження.
Відповідно до приписів Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” вказані виплати не підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, а також відсутні правові підстави для застосування до позивача у зв'язку із здійсненими виплатами будь-яких штрафних санкцій, в тому числі й за порушення правил обігу готівки.
Також, на момент оформлення податкового повідомлення-рішення №0002451700/3 від 18.10.2006 у Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси були відсутні правові підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1442,61 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 2885,22 грн., оскільки вказані податкові зобов'язання були добровільно сплачені позивачем до складання акту перевірки 30.03.2006 платіжними дорученням № 8730.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 у справі №14/397-06-12281А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.
Постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 у справі №14/397-06-12281А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
