№ 39010213, 13.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1519/11133/2012

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Жуган Л.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Алєксєєва В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 - го травня за 2012 рік у розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством, зобов'язання відповідача виплатити йому заборгованість, що утворилась внаслідок не вірного розрахунку в сумі 5688,0 грн., а також просив зобов'язати у подальшому здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що він, як інвалід війни ІІ групи, має право на річну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте вказана грошова допомога за 2012 рік була нарахована та виплачена позивачу в сумі 1920,00 грн.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року, яку прийнято в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено. Суд визнав дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2012 році в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" неправомірними, а також зобов'язав нарахувати та виплатити на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2012 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум за цей період.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Департаменту подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем щорічна разова допомога за 2012 рік була виплачена позивачу в сумі 1920,0 грн., згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", що виплачується у 2012 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Також, частинами 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

За приписами ч. 1 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетне законодавство складається, зокрема, з нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті.

Колегія суддів також звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 "У справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України", роз'яснено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Крім того, зазначені положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" та Постанови КМУ № 1381 від 28.12.11 до теперішнього часу є діючими, не визнані неконституційними, а тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно виплачував позивачу у 2012 році допомогу як інваліду війни ІІ групи у розмірі, передбаченому Постановою Кабінетом Міністрів України, тим самим діяв у межах наданої йому компетенції та з дотримання встановленого чинним законодавством порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи все наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового і такого, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Тому, оскільки, судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п 4 ч.1 статті 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року - скасувати, та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені адміністративного

позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: