Постановление суда № 38999021, 28.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1116/14 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міщука М.С. суддів: Бєлової Л.В., Вівдиченко Т.Р. при секретарі Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського державного підприємства «Ізумруд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва до Київського державного підприємства «Ізумруд» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі УПФ або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київського державного підприємства «Ізумруд» (далі Підприємство або відповідач), у якому просило: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 в розмірі 310 844 грн. 62 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство 23 грудня 2004 року зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт господарської діяльності, перебуває на обліку в УПФ та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхувальником).

Відповідно до розрахунку фактичних витрат та виплату і доставку пенсії № 11003/05 від 03.07.2013 року, за відповідачем обліковується заборгованості перед Пенсійним фондом України в розмірі 310 844 грн. 62 коп. за Списком № 2 за грудень 2013 року.

Сума боргу на час розгляду справи відповідачем не погашена.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати витрати УПФ на виплату та доставку пенсій, особам призначених на пільгових умовах, оскільки ним не надано заперечень або доказів відсутності вказаного обов'язку чи повного його виконання.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.11.2003 року положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.1 1.1991 року (далі Закон № 1788-ХІІ), підприємства та організації з коштів, призначених на оплат) праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

У відповідності до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року визначено розміри витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підлягають відшкодуванню.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці).

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Наведені вище норми чинного законодавства та матеріали справи свідчать про наявність у відповідача обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії призначеної у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, а тому вимоги Підприємства щодо відмови в задоволенні позову є безпідставним.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах були отримані відповідачем 05.07.2013 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи Підприємства на розрахунку (а.с. 6-8).

Вищевказаний розрахунок відповідачем, у встановленому законом порядку, оскаржений не був.

Відповідач фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за вказаний період до теперішнього часу не сплатив, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 310 844 грн. 62 коп.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що майнову відповідальність за зобов'язаннями відповідача несе правонаступник - ТОВ «Завод «Ізумруд», виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно із частиною 2 статті 104 та частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення передбачено у статті 107 Цивільного кодексу України, згідно з якою, зокрема, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Колегією суддів встановлено, що наказами №3275 від 09 серпня 2012 року, №3827 від 14 листопада 2012 року та №3885 від 26 листопада 2012 року Фонду державного майна України прийнято рішення про припинення КДП «Ізумруд» як юридичної особи, шляхом приєднання до ТОВ «Завод «Ізумруд».

Зазначеними наказами Фонду державного майна України утворено комісію з припинення юридичної особи КДП «Ізумруд» та встановлено строки для заявлення кредиторами своїх вимог до КДП «Ізумруд» як юридичної особи, що припиняється, не менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення КДП «Ізумруд» як юридичної особи, шляхом приєднання до ТОВ «Завод «Ізумруд».

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що комісія з припинення КДП «Ізумруд» передавального акту, який би містив положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань останнього, стосовно всіх його кредиторів та боржників, не складала та, відповідно, в органи за місцем державної реєстрації КДП «Ізумруд» та його правонаступника ТОВ «Завод «Ізумруд» не передавала.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки КДП «Ізумруд» на час вирішення даного судового спору є зареєстрованою самостійною юридичною особою, яка наділена цивільною дієздатністю та правоздатністю, перебуває в стані припинення, яким керує відповідна комісія, а тому відповідач самостійно несе відповідальність по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за даним позовом.

Наведена вище позиція узгоджується з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі № 826/10117/13-а за аналогічним позовом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київського державного підприємства «Ізумруд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Вівдиченко Т.Р.