Решение № 38984565, 28.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 915/431/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуріці І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /01032, м.Київ, вул.Вєтрова, 3/ в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" /55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с№20/

до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" /55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, 8/

про стягнення заборгованості в сумі 212 008,36 грн.

за участю представників сторін

від позивача Третяк Л.В. дов. від 05.04.2014р.

від відповідача Борець Ю.І. дов. від 02.10.2013р.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення заборгованості в сумі 194787,06 грн., 3% річних в сумі 672,41 грн., пеню за прострочення оплати в сумі 2913,80 грн., штрафу в розмірі 7% в сумі 13 635,09 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.05.2014 року.

У судовому засіданні 05.05.2014р. судом була оголошена перерва до 28.05.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

10.01.2013 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (абонент) був укладений договір № 06-05/ПУ-32206 на водопостачання, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу воду питної якості в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати використану воду питної якості за встановленими тарифами в кількості та обсягах передбачених договором.

На виконання умов договору 30.12.2013р. сторонами у справі був складений акт № АК.03104ц.0350 «Про витрату питної води за грудень 2013р.» на підставі якого відповідачу був направлений рахунок № РС,13-3436 від 31.12.2013р. на суму 194 787,06 грн. для оплати спожитої води питної якості.

Відповідно до повідомлення про вручення рахунок № РС,13-3436 був вручений відповідачу 15.01.2014р.

Оплату виставленого рахунку відповідач не здійснив, договірні зобов'язання не виконав.

Із посиланням на норми ст. 526, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України та на умови договору позивач просить стягнути з відповідача 194787,06 грн. - основного боргу; 672,41 грн. - 3% річних, 13635,09 грн. - штрафу в розмірі 7%, 2913,80 грн. - пені за прострочення оплати.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2014 року позовні вимоги в частині основного боргу та 3% річних визнав, проти стягнення пені та штрафу заперечив та звернувся до суду з клопотанням про їх зменшення.. На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано суду письмовий відзив по суті спору. В поданому відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено наступне.

Заборгованість виникла не з вини відповідача, а є наслідком збігу комплексних причин, зокрема, через невідповідність затверджених виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифів для населення їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій з боку органів місцевого самоврядування та держави.

Відповідач просить відмовити у стягненні штрафних санкцій, вказуючи, що їх нарахування є безпідставним та призведе до збільшення без того існуючої заборгованості.

Відповідач зазначає, що відповідач є комунальним підприємством стратегічного значення, а неможливість сплати боргу обумовлена об'єктивним причинами і сплата штрафних санкцій призведе до штучного збільшення без того існуючої заборгованості та поставить відповідача у ще скрутніше фінансове становище. У зв'язку з наведеним, просить суд врахувати приписи ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій що підлягають стягненню до 3 000,00 грн. - 7% штрафу, 1000,00 грн. - пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -

встановив:

10.01.2013 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (абонент) був укладений договір № 06-05/ПУ-32206 на відпуск питної води.

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу воду питної якості в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати використану воду питної якості за встановленими тарифами в кількості та обсягах передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, об'єм споживання питної води за звітний період, встановлений з 1 по 31(30) число поточного місяця, визначається за показниками приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності чи поривах, які виникли в мережах відповідача до водо лічильника - по повному перерізу труби вводу.

Згідно з пунктами 4.1 договору оплату за фактично спожиту питну воду здійснюється відповідачем щомісячно на підставі пред'явлених позивачем рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Позивач направляє відповідачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2.5 договору, відповідач зобов'язався щомісячно, в передостанній робочий день, разом з позивачем складати акт про обсяг спожитої питної води за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання в зазначений в ньому термін, а також є основою для розрахунків за спожиту питну воду.

На виконання умов договору, у грудні 2013р. позивач відпустив відповідачу 249727 куб.м. питної води на суму 194 787,06 грн., що підтверджується складеним сторонами актом № АК.03104ц.0350 «Про витрату питної води та викид стоків КП «ТВКГ» за грудень 2013р.» та розрахунком заборгованості за період 01.12.2013р. - 31.12.2013р. (а.с. 22-23).

Відповідно до повідомлення про вручення рахунок № РС,13-3436 був вручений відповідачу 15.01.2014р.

Оплату виставленого рахунку відповідач не здійснив, договірні зобов'язання не виконав.

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 194 787,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, передбачений договором за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 672,41 грн.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строків оплати води питної якості по договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої води питної якості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивачем нараховано відповідачу 2913,80 грн. пені за порушення термінів оплати та штраф у розмірі 7% в сумі 13635,09 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені та штрафу здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Розгорнутий розрахунок пені та штрафу наявний в матеріалах справи. Отже, нарахування пені та штрафу є обґрунтованим та підставним.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій що підлягають стягненню задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заборгованість за грудень 2013р. взагалі не погашалась(предметом спору, в тому числі, є борг за грудень 2013 року) .

Крім того, як свідчить акт звірки станом на 25.01.2014 року відповідач заборгував позивачу понад 45 млн. грн. до договорам водопостачання, постачання теплової енергії, водовідведенню. В судовому засідання представники сторін підтвердили вказаний борг.

Як відповідач так й позивач є підприємством стратегічного значення. При цьому, як свідчать надані позивачем докази, на рахунки позивача накладено арешт в межах 20 332 721,54 грн. Разом з тим, при повному погашенні відповідачем суми боргу, позивач мав би змогу повністю розрахуватися зі своїми боргами.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, а також те, що відповідачем заборгованість за спірний період по договору взагалі не погашалась, виходячи з того, що порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотних збитків позивачу, суд відмовляє в задоволенні клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" /55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, 8, код 31948866/ на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /01032, м.Київ, вул.Вєтрова, 3, код 24584661/ в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" /55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с№20, код 20915546/ заборгованість в сумі 194787,06 грн., 3% річних в сумі 672,41 грн., пеню за прострочення оплати в сумі 2913,80 грн., штраф в сумі 13 635,09 грн., 4240,16 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

Повний текст складено та підписано 30.05.2014р.