Решение № 38984172, 22.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 915/367/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Агромарін", Новомосковська дорога, 23, м. Одеса, 65031

до відповідача Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", вул. Московська, буд. 6, м. Миколаїв, 54001

про стягнення заборгованості за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року в сумі 64 816, 50 грн., в тому числі: 49 604, 30 грн. - основного боргу; 3 533, 45 грн. - пені; 9 920, 86 грн. - штрафу; 942, 48 грн. - індексації заборгованості; 815, 41 грн. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача Будилко Едуард Дмитрович, довіреність б/н від 30.12.2013 року;

від відповідача представник не з'явився.

Виробничо-комерційна фірма "Агромарін" звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" про стягнення заборгованості за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року в сумі 64 816, 50 грн., в тому числі: 49 604, 30 грн. - основного боргу; 3 533, 45 грн. - пені; 9 920, 86 грн. - штрафу; 942, 48 грн. - індексації заборгованості; 815, 41 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 року розгляд справи відкладено на 07.05.2014 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.05.2014 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.05.2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

22.05.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року в сумі 49 604, 30 грн.; 3 215, 44 грн. - пені; 9 920, 86 грн. - штрафу; 942, 48 грн. - індексації заборгованості; 815, 41 грн. - 3% річних.

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем зменшено розмір заявленої до стягнення пені відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2014 року зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.

12.07.2013 року між Виробничо-комерційною фірмою "Агромарін", як Постачальником, та Філією Оздоровчий комплекс санаторного типу для дітей "Очаків" Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", як Покупцем, укладено договір поставки молочної продукції № 188 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в узгоджений строк передати у власність Покупцю молочну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 109 572, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплатив 59 968, 14 грн., а сума 49 604, 30 грн. залишилась несплаченою.

Із посиланням на приписи ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України та умови Договору позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року в сумі 49 604, 30 грн.; 3 215, 44 грн. - пені; 9 920, 86 грн. - штрафу; 942, 48 грн. - індексації заборгованості; 815, 41 грн. - 3 % річних.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 10.04.2014 року, 07.05.2014 року та 22.05.2014 року не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 30, 65, 73), причини неявки суду не повідомляв, вимоги ухвал суду щодо подання письмового відзиву по суті спору не виконав.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.12.13 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.07.2013 року між Виробничо-комерційною фірмою "Агромарін" (далі - Постачальник, позивач) та Філією Оздоровчий комплекс санаторного типу для дітей "Очаків" Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки молочної продукції № 188 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в узгоджений строк передати у власність Покупцю молочну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору) (арк. справи 9-11).

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору за згодою сторін загальна кількість товару, яка підлягає поставці, його найменування, асортимент, ціна за одиницю, вартість поставки (партії) визначається видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс), місце поставки склад покупця: м. Очаків, вул. 60 років СРСР, 2а ОКСТ "Очаків", згідно з Інкотермс-2010, з урахуванням особливостей, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору датою передачі Постачальником товару Покупцю у власність є дата, вказана у накладній на товар. Товар, вказаний у накладних, є прийнятим Покупцем по кількості та якості.

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець здійснює оплату Постачальнику вартості поставки (партії) грошовими коштами. Умови платежу: 100% передплата на протязі одного банківського дня від дати замовлення товару, у випадку поставки без його попередньої оплати - на протязі 3-х банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору за результатом діяльності Сторони Договору зобов'язуються щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним Актом. Акт звірки взаєморозрахунків, який був направлений одною із Сторін Договору підлягає оформленню у п'ятиденний строк з моменту його отримання. У випадку прострочки оформлення такого Акту одною із Сторін Договору, дані Акту вважаються такими, що несуть обов'язкову силу кожної Сторони.

Відповідно до п. 7.1-7.3 Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у випадку, якщо Сторони не заявлять заперечень на протязі одного місяця до закінчення строку дії Договору.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 109 572, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 30355 від 13.07.2013 року на суму 9 968, 14 грн. з ПДВ; № 30381 від 16.07.2013 року на суму 5 355, 30 грн. з ПДВ; № 31156 від 18.07.2013 року на суму 6 982, 51 грн. з ПДВ; № 32101 від 23.07.2013 року на суму 6 973, 56 грн. з ПДВ; № 31160 від 20.07.2013 року на суму 5 876, 60 грн. з ПДВ; № 32527 від 25.07.2013 року на суму 7 283, 56 грн. з ПДВ; № 33420 від 30.07.2013 року на суму 7 593, 56 грн. з ПДВ; № 33060 від 27.07.2013 року на суму 7 493, 55 грн. з ПДВ; № 34046 від 01.08.2013 року на суму 7 504, 40 грн. з ПДВ; № 34826 від 06.08.2013 року на суму 3 031, 50 грн. з ПДВ; № 34519 від 03.08.2013 року на суму 6 886, 22 грн. з ПДВ; № 35374 від 08.08.2013 року на суму 4 761, 40 грн. з ПДВ; № 35869 від 10.08.2013 року на суму 7 115, 90 грн. з ПДВ; № 36215 від 13.08.2013 року на суму 4 553, 80 грн. з ПДВ; № 36622 від 15.08.2013 року на суму 3 636, 00 грн. з ПДВ; № 37066 від 17.08.2013 року на суму 5 281, 20 грн. з ПДВ; № 37687від 20.08.2013 року на суму 3 636, 00 грн. з ПДВ; № 38122 від 22.08.2013 року на суму 1 129, 80 грн. з ПДВ; № 38610 від 24.08.2013 року на суму 4509,44 грн. з ПДВ (арк. справи 34-38; 40-45).

Відповідачем отриманий по Договору товар оплачено частково в сумі 59 968, 14 грн. Так, 22.07.2013 року відповідачем сплачено 9 968, 14 грн., 23.07.2013 року відповідачем сплачено 10 000, 00 грн., 31.07.2013 року відповідачем сплачено 10 000, 00 грн., 13.08.2013 року відповідачем сплачено 10 000, 00 грн., 16.08.2013 року відповідачем сплачено 20 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. справи 46-58).

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача за поставлений товар складає 49 604, 30 грн. (109 572, 44 грн. - 59 968, 14 грн.).

Розмір вказаної суми заборгованості підтверджується такою Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та скріпленим печатками (арк. справи 19).

30.10.13 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 30/П-1 сплатити суму заборгованості в розмірі 49 604, 30 грн. (арк. справи 18). Факт направлення претензії підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (арк. справи 33).

Доказів направлення відповіді на вказану претензію суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано та не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по Договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 49 604, 30 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 215, 44 грн. - пені та 9 920, 86 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку прострочення сплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення. У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару понад 15 календарних днів Покупець з дати настання строку оплати вартості переданого товару додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми фактичної заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 30.08.2013 року по 27.02.2014 року (182 дні) в сумі 3 215, 44 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору, зокрема з урахуванням відстрочки платежу в три банківських дні з дати отримання товару. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Розрахунок розміру пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 81). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 3 215, 44 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано 20 % штрафу на суму основного боргу в розмірі 49 604, 30 грн., який не сплачено станом на день розгляду справи. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 20% в сумі 9 920, 86 грн. здійснено позивачем арифметично правильно. Отже, нарахування штрафу в сумі 9 920, 86 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 815, 41 грн. та індексу інфляції в сумі 942, 48 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 815, 41 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за період з 30.08.2013 року по 17.03.2014 року, а також 942, 48 грн. - інфляційні витрати за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року включно.

Судом здійснено перерахунок за допомогою Бази "Законодавство" розміру індексу інфляції та 3% річних. Сума 3% річних за період з 30.08.2013 року по 17.03.2014 року склала 815, 41 грн. (арк. справи 82), сума інфляційних витрат за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року включно склала 949, 35 грн. Оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, суд дійшов висновку про задоволення та стягнення інфляційних втрат в розмірі, заявленому позивачем, тобто 942, 48 грн.

Вимога позивача про стягнення 3 % річних є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2-3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Позивачем за звернення до господарського суду із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № 616 від 21.02.2014 року (арк. справи 6).

Як вказано вище, 22.05.2014 року позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог (арк. справи 75-76). Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Отже, судом розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року в сумі 49 604, 30 грн.; 3 215, 44 грн. - пені; 9 920, 86 грн. - штрафу; 942, 48 грн. - індексації заборгованості; 815, 41 грн. - 3% річних.

Отже, ціна позову в спірному випадку становить 64 498, 49 грн. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір з вимоги майнового характеру, яка є предметом спору у даній справі, має становити 1 827, 00 грн. (мінімальний розмір судового збору).

За таких обставин, сплачена сума судового збору не підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Виробничо-комерційної фірми "Агромарін" (код ЄДРПОУ 13925644) до відповідача Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" (код ЄДРПОУ 02659223) про стягнення заборгованості за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року.

Стягнути з відповідача Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", вул. Московська, буд. 6, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02659223) на користь позивача Виробничо-комерційної фірми "Агромарін", Новомосковська дорога, 23, м. Одеса, 65031 (код ЄДРПОУ 13925644):

- 49 604, 30 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот чотири грн. 30 коп.) - заборгованості за договором поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року;

- 3 215, 44 грн. (три тисячі двісті п'ятнадцять грн. 44 коп.) - пені за порушення умов договору поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року за період з 30.08.2013 року по 27.02.2014 року;

- 9 920, 86 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 86 коп.) - штрафу за неналежне виконання умов договору поставки молочної продукції № 188 від 12.07.2013 року;

- 815, 41 грн. (вісімсот п'ятнадцять грн. 41 коп.) - трьох відсотків річних за період з 30.08.2013 року по 17.03.2014 року;

- 942, 48 грн. (дев'ятсот сорок дві грн. 48 коп.) - індексу інфляції за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року включно;

- 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.14 року.

Суддя Е.М. Олейняш