№ 38972513, 27.05.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2698/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Зємцова В.В.,

при секретарі Бойко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

В березні 2014 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука. Зазначав, що з 19.01.2006 року було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (далі відповідач) на посаду спеціаліста І категорії організаційного відділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до п.п. з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати пращ працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керівниками органів зазначених у п. 1 цієї постанови надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника В той же час, згідно п. 5.3. розділу V (соціальні пільги і гарантії) колективного договору на 2010-2013 роки укладеного між виконкомом та трудовим колективом адміністрація виконкому взяла на себе зобовязання, при наявності коштів надавати матеріальну допомогу працюючим в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

В той же час, про існування колективного договору та з його змістом ніхто не ознайомлював, а тому про закріплене в ньому право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально побутових проблем, відомо не було.

Дізналася про це право лише в 2014 році від свого колишнього колеги по роботі ОСОБА_2.

Попри це, користуючись закріпленим в законодавчих актах правом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2014 році зверталася до керівника відповідача з проханням надати таку матеріальну допомогу, яку відповідач виплатив не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі, а в розмірі посадового окладу.

Таким чином, відповідачем було вчинено незаконні дії в частині виплати в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі, а в розмірі посадового окладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Просила визнати незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в частині нарахування та виплати мені в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу.

Зобовязати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити за 2012 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2012 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Позивач просила справу розглядати без її участі. Позов підтримала.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вирішуючи спір, суд встановив такі фактичні обставини справи:

Позивача 19.01.2006 року було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (далі відповідач) на посаду спеціаліста І категорії організаційного відділу.

Згідно з ч. 2 та 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про виплату спірної матеріальної допомоги, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 3 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 р. N 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 р. N 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Проте, відповідно до п. 5.3 розділу 5 колективного договору на 2010-2013 роки, укладеного між відповідачем та трудовим колективом, при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року N 3356-XII, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що всім працівникам виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в 2012 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових потреб виплачувалась в розмірі посадового окладу, або наказу про встановлення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб меншого, ніж це зазначено в колективному договорі.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем позивачу мала обов'язковий характер, та повинна була проводитись у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у виплаті спірної матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, як того вимагає ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що наявні підстави для прийняття нового рішення про задоволення позову. Оскільки позивачу виплачено матеріальну допомогу в розмірі посадового окладу, обов'язок щодо виплати цієї допомоги покладається на відповідача за виключенням зазначеної суми.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в частині нарахування та виплати ОСОБА_1, в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу.

Зобовязати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2012 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2012 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення ухвали, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: