Решение № 38956164, 22.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 915/584/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Бартошук В.О.,

представники сторін у судове засідання не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна”,

01042, вул. Дружби Народів, 19, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Ім. КЛ. Петровського”,

57440, вул. Центральна, 1, с. Кімівка, Березанський район, Миколаївська область,

про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором поставки від 18.01.2013 р. №23/04/2013 у загальній сумі 40731 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “КВС-Україна” пред’явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Ім. КЛ. Петровського” про стягнення з останнього грошових коштів в загальній сумі 40731 грн., із яких: 34726 грн. 25 коп. – основний борг; 1842 грн. 87 коп. - пеня; 1736 грн. 31 коп. – штраф; 425 грн. 28 коп. – 3% річних; 2000 грн. – завдані збитки, а також грошових коштів у сумі 1827 грн. на відшкодування витрат з оплати позову судовим збором, з посиланням на те, що відповідачем у період з 08.11.2013 р. по 05.04.2014 р. не виконано грошові зобов’язання за укладеним між ними договором поставки від 18.01.2013 р. № 23/04/2013 щодо оплати у повному обсязі вартості поставленого товару в сумі основного боргу, у зв’язку з чим, на підставі умов договору та положень ст.625 ЦК України, на суму основного боргу нараховано пеню, 5% штрафу, 3% річних, а також збитки.

За вказаним позовом ухвалою суду від 29.04.2014 р. порушено провадження у даній справі.

У відзиві на позов від 20.05.2014 р., зареєстрованому в Господарському суді Миколаївської області 20.05.2014 р. за № 9076/14, ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” наявність основного боргу визнає, проте вважає, що додаток до договору від 18.01.2013 р. № 1, котрим сторони узгодили строки оплати поставленого товару, є недійсним, оскільки не містить підпису уповноваженої особи у графі “директор” та відтиску печатки ТОВ “Ім. КЛ. Петровського”.

У судовому засіданні з’ясовано, що від сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, представники не з’явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 18.01.2013 р. № 23/04/2013, згідно якого ТОВ “КВС-Україна” зобов’язалося передати у власність ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” товар – насіння сільськогосподарських культур – найменуванням, асортиментом, ціною і кількістю, узгоджених у додатках, які є невід’ємною частиною договору, а ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” – прийняти та оплатити вартість товару в сторки, визначені в додатках до договору, шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок постачальника грошових коштів в національній валюті (п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.4. договору).

Додатком від 18.01.2013 р. № 1 до договору сторони узгодили, що оплату 50% вартості товару покупець здійснює до 20.02.2013 р., а решту вартості товару – не пізніше 1 листопада 2013 року (п.п.9.1, 9.2 п.9 додатку).

ТОВ “КВС-Україна” поставлено відповідачу обумовлене договором насіння в кількості 65000 посівних одиниць на суму 69452 грн. 50 коп., і його прийнято ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” у відповідності до видаткової накладної від 17.04.2013 р. № 80402176 (а.с. 12) на підставі виданої відповідачем довіреності на отримання матеріальних цінностей від 15.04.2013 р. № 70 (а.с. 13).

Вартість поставленого товару ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” сплачено частково тільки у сумі 34726 грн. 25 коп., що дорівнює 50 % вартості поставленого товару. Дане сторонами не оспорюється.

У зв’язку з невиконанням умов укладеного сторонами договору позивач звернувся до ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” з претензією від 15.11.2013 р. № 751 про сплату суми основного боргу та штрафних санкцій, яку відповідач залишив без реагування та виконання.

Отже, відповідачем свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за укладеним з ТОВ “КВС-Україна” договором не виконано, і на цей час заборгованість складає суму 34726 грн. 25 коп. (69452 грн. 50 коп. - 34726 грн. 25 коп.).

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Оскільки ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” не виконано грошові зобов’язання за укладеним з позивачем договором, то вимоги про стягнення з відповідача вартості поставленого товару (основного боргу) в сумі 34726 грн. 25 коп. підлягають задоволенню повністю.

Доводи відповідача про те, що додаток до договору від 18.01.2013 р. №1 є недійсним судом відхиляється, оскільки вказаний додаток досліджено у судовому засіданні та встановлено, що він містить підпис керівника відповідача та скріплений печаткою ТОВ “Ім. КЛ. Петровського”, і, крім того, цей додаток не оскаржений і не визнаний недійсним чи неукладеним у встановленому законом порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 1842 грн. 87 коп., нарахованої за прострочення слати основного боргу за період з 08.11.2013 р. по 05.04.2014 р., та штрафу у сумі 1736 грн. 31 коп., то суд приходить до такого.

Господарським законодавством визначено, що порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст.193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У договорі сторони узгодили, що у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. У разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, покупець зобов’язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми (п. 8.4 договору).

Суд вважає правильними подані позивачем розрахунки підлягаючої до стягнення з відповідача пені за прострочення сплати суми боргу, яка визначена в сумі 1842 грн. 87 коп., та штрафу у сумі 1736 грн. 31 коп. Указані суми пені та штрафу суд визнає підлягаючими до стягнення.

Суд також визнає обґрунтованими вимоги ТОВ “КВС-Україна” про стягнення з відповідача 3% річних.

Так, законом передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд погоджується з поданим позивачем розрахунком суми 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за період прострочення з 08.11.2013 р. по 05.04.2014 р., які становлять суму 425 грн. 28 коп., і вважає, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача повністю.

Позовні вимоги про стягнення завданих збитків у сумі 2000 грн. суд визнає необґрунтованими.

Так, у п. 8.7 укладеного сторонами договору передбачено, що збитки, завдані стороні внаслідок порушення своїх зобов’язань другою стороною, можуть бути стягнуті в повній сумі понад суму неустойки.

У відповідності до п.5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

У позовній заяві позивач вказує, що, згідно договору, у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороною своїх зобов’язань за договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної сторони збитки, пов’язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів, у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000 грн.

Проте, позивачем не подано суду ні доказів погодження сторонами твердої суми відшкодування збитків пов’язаних з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів, яку вказує позивач, ні доказів заподіяння вказаних збитків.

Таким чином, суд вважає в цій частині вимоги позивача недоведеними у розумінні ч.1 ст. 33 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Ім. КЛ. Петровського” завданих збитків у сумі 2000 грн. належить відмовити.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судові витрати у справі при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У судовому засіданні 22.05.2014 р., згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ім. КЛ. Петровського”,

57440, вул. Центральна, 1, с. Кімівка, Березанський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 34559826, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна”, 01042, вул. Дружби Народів, 19, м. Київ, ідентифікаційний код 31189761, грошові кошти в загальній сумі 38730 (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 71 коп., із яких: 34726 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 25 коп. – основний борг; 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 87 коп. - пеня; 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 31 коп. – штраф; 425 (чотириста двадцять п’ять) грн. 28 коп. – 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 27.05.2014 р.

Суддя Ю.М. Коваль