Постановление суда № 38927153, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К-22262/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 по справі № 2а-433/09/2470 (65260/09/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МААР"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 21.04.2009 № 000009231/1, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 5 811,00 грн. та фінансових санкцій - 2 905,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, оскільки суми податку було враховано в ціні придбаного товару та підтверджено належно оформленими податковими накладними.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми сплаченого податку, які не підтверджені податковими накладними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, за підсумками якої складено акт від 13.02.2009 №560/23-2/23247364. На підставі цього акта та результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у заниженні ПДВ на суму 5 811,00 грн., оскільки до податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі ксерокопій податкових накладних від 12.11.2007 № 30 та від 12.11.2007 № 31. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що оригінали податкових накладних від 12.11.2007 № 30 та від 12.11.2007 № 31 були пред'явлені позивачем під час апеляційного узгодження донарахованого державним податковим органом податкового зобов'язання на підставі акту перевірки.

Основні засади державної політики щодо формування податкового кредиту визначені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у позивача наявні оригінали податкових накладних від 12.11.2007 № 30 на суму 17 236,80 грн., в тому числі ПДВ - 2 872,80 грн. та від 12.11.2007 № 31 на суму 17627,22 грн., в тому числі - 2 937,87 грн., які є належно оформленими та містять всі необхідні реквізити. Крім того, в матеріалах справи також наявна банківська виписка про перерахування коштів контрагенту позивача за придбаний товар, в тому числі ПДВ на загальну суму 5 811,67 грн., що підтверджує також реальність здійснення господарської операції.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються безпідставними.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 по справі № 2а-433/09/2470 (65260/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва