Решение № 38917607, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3436/14 20.05.14

За позовом ТОВ "Торговий дім "Щедро"

до ТОВ "Заммлер Україна"

треті особи без самосійних вимог на стороні відповідача -

1) ПрАТ АСК "Інго Україна"

2) ТОВ "Імперіал-Транс"

про стягнення 241140,85 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Чілібі В.В.(дов. від 20.01.2014)

Шабовта О.В.(дов. б/н від 20.01.2014)

Від відповідача Кас`ян А.С.(дов. від 17.03.2014)

Задворна Н.М.(дов. б/н від 17.03.2014)

Від ПрАТ "Інго Україна" Вілько Н.Г. (дов. № 54 від 02.01.13)

Від ТОВ "Імперіал Транс" Гур"єва Ю.А.(дов. б/н від 01.12.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування № 47 від 02.01.2013 у розмірі 241 140,85 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2014 порушено провадження у справі №910/3436/14 та призначено до розгляду на 25.03.2014.

В судове засідання 25.03.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, який було заслухано в судовому засіданні 25.03.2014.

Також, представник відповідача через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва 25.03.2014 подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Акціонерна Страхова Компанія "Інго Україна" (ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського,буд. 33) та товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал -Транс" (код ЄДРПОУ 32692465, адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Чайки, 14), оскільки рішення по справі № 910/3436/14 може вплинути на права та обов`язки зазначених юридичних осіб.

25.03.2014 представник відповідача подав до суду клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.14 залучено третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ПрАТ "АСК "Інго Україна" та ТОВ "Імперіал Транс". Розгляд справи відкладено на 15.04.2014.

Судове засідання 15.04.2014 здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, були присутні представники позивача, відповідача та третіх осіб. Суд оголосив перерву під час судового засідання на 23.04.2014.

На призначене судове засідання 23.04.2014 прибули представники позивача, відповідача та ПрАТ "АСК "Інго Україна", надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник ТОВ "Імперіал Транс" в судове засідання 23.04.2014 не прибув, проте про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача, відповідача та ПрАТ "АСК "Інго Україна" подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 237 183,43 грн., у зв'язку із помилкою позивача під час зазначення вартості вантажу.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п. 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою суду від 23.04.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено розгляд справи на 20.05.2014.

Зобов'язано слідчий відділ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. М. Головка,19) надати суду завірені копії доказів по кримінальному провадженню № 12013040350005634 щодо обставин ДТП, яке відбулося 29.08.2013 з автомобілем "ДАФ" державний номер НОМЕР_3 та "Рено" державний номер НОМЕР_2, а саме:

- протокол огляду місця події з доказами;

- протокол огляду транспортних засобів;

- постанову про закриття кримінального провадження;

- постанову про притягнення водія ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності (якщо вона відсутня, то в який суд направлені матеріали щодо його притягнення) до передбаченої ст. 124 КУпАП відповідальності.

Повторно зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал -Транс" подати суду:

- оригінали і належним чином засвідчені копії документів (нормативних актів), на підставі яких діє відповідач, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України рахунків відповідача.

- відзив на позовну заяву, який повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву(у тому числі про надіслання копії відзиву і доданих до нього документів позивачеві).

В судове засідання 20.05.2014 прибули представники позивача, відповідача, третьої особи-1, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Представники відповідача, третіх осіб вказали, що вини експедитора та перевізника за втрату та зберігання вантажу позивача у них немає, так як ця втрата(псування і пошкодження) вантажу сталася внаслідок ДТП, у якому немає винуватців, тобто виникли обставини, яким експедитор та перевізник не змогли запобігти та усунення яких від них не залежало, наслідки ДТП вони не могли відвернути.

В судовому засіданні 20.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача, відповідача, третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між ТОВ «ТД «Щедро» (далі позивач, клієнт за договором) та ТОВ «Заммлер Україна» (далі відповідач, експедитор за договором) укладено Договір транспортного експедирування № 47 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору, клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно пп. 3.1.1.Договору, експедитор для виконання доручення клієнта здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування перевізників, агентів, інших третіх осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення ними Договору.

Відповідно до. пп. 3.1.4. експедитор зобов'язується належним чином організувати подачу транспортних засобів під перевезення відповідно до встановлених маршрутів, а також організувати надання інших послуг відповідно до заявки Клієнта.

Згідно пп. 3.1.7. Договору, єдиним підтвердженням належного виконання сторонами умов цього Договору є підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пп. 6.2.1. Договору, експедитор несе відповідальність за нестачу/втрату/пошкодження/псування вантажу відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пп. 6.2.5. експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання цього Договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2013 на підставі Договору № 47 від 02.01.2013 та заявки №ТОО-О7185 експедитором залучено до здійснення перевезення товару перевізника ТОВ "Імперіал-Транс", водій якого ОСОБА_9 за актами приймання - передачі товару б/н від 29.08.2013, накладними № Х-3300 від 29.08.2013, № Х-3301 від 29.08.2013, ТТН № Х-000003699 від 29.12.2013 та ТТН № Х-000003700 2013р. від 29.12.2013, в автомобіль DAF д.н. НОМЕР_3 прийняв до перевезення вантаж - масложирову продукцію та європіддони на загальну суму 242 676,85 грн. (з них вартість європіддонів - 1536 грн.).

Відповідно до товаросупровідних документів вантажоодержувачем товару є Сімферопольська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Щедро» (м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 6).

Однак у пункт призначення відповідачем в іншому транспортному засобі - автомобіль DAF д.н. НОМЕР_4 з полупричепом НОМЕР_5 було 31.08.2012 доставлено пошкоджений товар, який не відповідав вимогам ДСТУ та санітарним нормам, з повною втратою товарного виду та якості.

Зазначене підтверджується актом про неприйняття товару в автомобілі DAF д.н. НОМЕР_4 з полупричепом НОМЕР_5 від 31.08.2012.

Згідно висновків експерта Торгово - промислової палати (Висновок № О - 809 від 14.02.2014 - в матеріалах справи), при транспортуванні (перевезенні) вантажу утворився критичний дефект транспортних та споживчих упаковок товару в асортименті, а саме 6939 упаковок в 929 ящиках та 5626 упаковок (розсип) не відповідають вимогам ДСТУ на відповідний вид продукції, медико - біологічним вимогам та санітарним вимогам якості продовольчої сировини та харчових продуктів № 5061-89, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення », № 4004-ХІІ, Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР з втратою товарного визу та якості на 100%. Дана продукція є неякісною та небезпечною, не може використовуватися за прямим призначенням.

Загальна сума матеріальних збитків (без врахування ПДВ) складає:

1. збитки від втрати товарного виду та якості товару - 164240,47грн.

2. вартість недоставленого товару - 76900,38грн.

Таким чином, як наголошує позивач, невиконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань позивачу завдано збитків у вигляді вартості пошкодженого та недопоставленого товару в розмірі 241 140,85 грн.

Претензію позивача № 2716 від 02.09.2013 та вимогу про погашення заборгованості № 3164 від 14.10.2013 відповідачем залишено без задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб заперечували проти позовних вимог, на що суд дає наступні пояснення:

ТОВ "Заммлер Україна" у своєму відзиві підтверджує, що на виконання умов Договору транспортного експедирування №47 від 02.01.2013 та на підставі заявки № Т00-07185, ним до виконання перевезення вантажу позивача, в якості перевізника було залучено ТОВ "Імперіал-Транс" на підставі Договору перевезення № zop-428 від 01.08.2013.

ТОВ "Імперіал-Транс" також підтверджує факт укладення з ТОВ "Заммлер Україна" Договору перевезення № zop-428 від 01.08.2013.

Зазначені особи підтверджують і факт прийняття до перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними №Х-000003699 від 29.08.2013 та №Х-000003700 від 29.08.2013 саме на виконання умов зазначених договорів.

Відносно вартості вантажу, що визначена в ТТН № Х-000003700 від 29.08.2013 в сумі 149 948,13 грн. (без вартості піддонів), а в накладній-вимозі на відпуск (внутрішнє переміщення) № Х-3301 від 29.08.2013 визначена загальною сумою 153 905,55 грн. (також без врахування вартості піддонів), суд зазначає наступне:

Різниця у вартості вантажу в зазначених документах складає 3 957,42 грн. (153 905,55 грн. - 149 948,13 грн.).

Як зазначив позивач, зазначена різниця в первинних документах щодо вартості вантажу в товарно-транспортній накладній викликана помилками в програмному забезпечені Позивача (зокрема при округленні ціни окремих товарних позицій номенклатури товарів).

Заперечення відносно суми заявлених вимог у своєму відзиві наводить лише відповідач.

У ТОВ "Імперіал-Транс", представник (водій) якого приймав вантаж до перевезення, подібні заперечення відсутні, що, на думку позивача, свідчить про фактичне підтвердження третьою особою 2 вартості прийнятого до перевезення вантажу за ТТН № Х-000003700 від 29.08.2013 саме в сумі 153 905,55 грн. (тобто, в розмірі позовних вимог, що наведені позивачем в позовній заяві).

Вартість вантажу, прийнятого до перевезення за ТТН № Х-000003700 від 29.08.2013 саме в сумі 153 905,55 грн. підтверджена, зокрема, висновком експерта ТПП.

Як вже зазначалося, з огляду на таку розбіжність в документах, яка виникла з вини саме позивача, а не будь-яких інших осіб, позивачем з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, зменшено розмір позовних вимог.

Також суд наголошує, що і у відповідача, і у третіх осіб відсутні заперечення відносно того, що у пункт розвантаження було доставлено лише частину вантажу, а стан доставленої частини вантажу (який було зафіксовано у відповідному Акті від 31.08.2013) свідчить про втрату ним 100% його вартості (що підтверджується і відповідним висновком експертизи).

Крім того, відповідачем та третьою особою 2 було надано суду докази того, що 29.08.2013 приблизно о 22 год. 30 хв. на 153 км. об'їзної дороги «Харків-Сімферополь» в Новомосковському районі Дніпропетровської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автопоїзда DAF, що здійснював перевезення вантажу позивача, що був прийнятий ТОВ "Імперіал-Транс" до перевезення за товарно- транспортними накладними № Х-000003699 від 29.08.2013 та № Х-000003700 від 29.08.2013.

При цьому, і відповідач і треті особи посилаються на відсутність вини водія ТОВ "Імперіал-Транс" - ОСОБА_9 - у зазначеній ДТП, як на підставу для звільнення від відповідальності за втрату та псування вантажу позивача.

На підтвердження факту відсутності вини водія ТОВ "Імперіал-Транс" посилаються на висновок експерта НД ЕКЦ №70/27-636 від 05.09.2013; постанову від 12.09.2013 про закриття кримінального провадження №12013040350005634; довідку №10377 від 26.09.2013 по кримінальному провадженні №12013040350005634.

У зв'язку із наведеним вище, суд зазначає про наступне:

Відносно порушень Правил дорожнього руху водієм ТОВ "Імперіал-Транс" та наявності чи відсутності його вини у ДТП, судом встановлено, що у висновку експерта НД ЕКЦ №70/27-636 від 05.09.2013 зазначено про відсутність невідповідностей дій водія ОСОБА_9 вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху.

При цьому, питання відносно відповідності дій водія ОСОБА_9 вимогам п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху залишено експертом-автотехніком без відповіді, оскільки питання щодо їх дотримання виходять за межі компетенції експерта.

Факт закриття кримінального провадження, з огляду на зміст постанови від 12.09.2013 про закриття кримінального провадження №12013040350005634 також, на думку суду, не можна розцінювати, як беззаперечний доказ відсутності вини водія ОСОБА_9 у зазначеній ДТП, оскільки ДТП було зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013040350005634 за ознаками правової кваліфікації, передбаченої ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України. Зазначена норма передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Жодні дані про наявність потерпілих внаслідок зазначеної ДТП взагалі, а тим більше, про тяжкість спричинених потерпілим тілесних ушкоджень ні відповідачем, ні третіми особами не надано.

За таких обставин, оскільки кримінальне провадження №12013040350005634 було закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, не можна стверджувати, що відсутнє саме порушення правил дорожнього руху, оскільки закриття кримінального провадження могло бути наслідком відсутності іншої ознаки кримінального правопорушення - факту спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Отже, за таких обставин, наявні в матеріалах справи докази, не виключають повністю можливості порушення вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_9

Також суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема акт від 31.08.2013, що складений при видачі вантажу вантажоодержувачу, підтверджують стан вантажу лише у пункті розвантаження (м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе 6).

Ні відповідачем, ні третіми особами не надано суду жодного доказу стану вантажу на місці ДТП (153 км. об'їзної дороги «Харків-Сімферополь» в Новомосковському районі Дніпропетровської) області після того, як ДТП відбулась 29.08.2013 і до моменту доставки частини вантажу у пункт розвантаження 31.08.2013.

Отже, ні відповідач, ні треті особи не довели належними та допустимими доказами, що доставлена частина вантажу одержала пошкодження (які зафіксовані в акті від 31.08.2013 в пункті розвантаження), саме під час зазначеної ДТП 29.08.2013, а не до зазначеної пригоди та/або під час необережного поводження перевізника (та/або інших залучених відповідачем до перевезення осіб) з вантажем при його перевантаженні після ДТП до іншого транспортного засобу та подальшому перевезенні до пункту розвантаження на іншому транспортному засобі.

Так само, не надано жодних доказів того, що та частина вантажу, яка не була доставлена у пункт розвантаження була пошкоджена або знищена саме внаслідок зазначеної ДТП 29.08.2013.

З огляду на зазначене, причинно-наслідковий зв'язок між зазначеною ДТП та втратою і пошкодженням вантажу не є доведеним належними та допустимими доказами, які були б наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, наявність або відсутність порушень Правил дорожнього руху водієм ТОВ "Імперіал-Транс" та його вини у спричиненні ДТП, не є визначальною для визначення наявності вини відповідача у втраті та пошкодженні вантажу.

Тобто, відповідачем та ТОВ "Імперіал-Транс" безпідставно здійснюється ототожнення наявності вини водія перевізника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди з виною самого експедитора та перевізника у втраті та/або пошкодженні вантажу, прийнятого до перевезення.

Ні відповідачем, ні ТОВ "Імперіал-Транс" взагалі не надано жодної інформації щодо їх дій у проміжок часу між самою ДТП, яка відбулась 29.08.2013 і до моменту доставки частини вантажу у пункт розвантаження 31.08.2013. Зокрема, не повідомлено, які заходи вживались для збереження вантажу та попередження втрати вантажем його якостей і чи взагалі такі заходи були вжиті (при перевантаженні та подальшому перевезенні).

Суд критично оцінює пояснення відповідача та автоперевізника щодо відсутності їх вини у тому, що отриманий до перевезення вантаж позивача не був збережений(втрачений) до видачі його одержувачеві. Товар перевозився відповідачем і перевізником на протязі 3-х діб, при огляді місця події ДТП представник позивача був відсутній, працівники міліції автомобіль і вантаж не оглядали і його пошкодження належним чином не зафіксували. В подальшому з вини відповідача, який своєчасно не викликав на огляд місця ДТП власника вантажу(позивача), ніби то пошкоджений товар був відповідачем перегружений в інший автомобіль, який ще два дні доставляв його в Крим. Факт огляду вантажу і фіксування його пошкодження в результаті ДТП 29.08.2013 не доведений і в матеріалах справи докази цьому відсутні. Суд позбавлений можливості достеменно встановити коли і яким чином був пошкоджений прийнятий відповідачем до перевезення вантаж - до ДТП, в момент ДТП, чи після його перегрузки і доставки до місця призначення після ДТП.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За загальними умовами перевезення вантажів обов"язок експедитора та перевізника доставити товар в обумовлені строки та непошкодженим передбачено умовами укладеного договору та приписами ст. 918-923, 929 ЦК України.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце Прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так за дії та упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) .відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень статті 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором, до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до положень статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. При цьому, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні за змістом положення містить і стаття 314 Господарського кодексу України.

Пунктами 1, 2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду замовника, внаслідок інструкцій замовника, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Відповідно до ст. 18 Конвенції та ст. 924 ЦК України перевізник має довести, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини перевізника.

Перевізник повинен відшкодувати шкоду, спричинену повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час прийняття його до перевезення (ст. 23 Конвенції).

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ч. 1 ст. 22 ЦК України.

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Статгями 33, 34 ГТЖ України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прийнявши вантаж до перевезення без претензій та зауважень, відповідач тим самим взяв на себе відповідальність за схоронність вантажу, тому враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства саме відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем .збитки(аналогічна позиція викладена в постановах ВГСУ від 17.11.2010 у справі №14/42 та від 30.06.2010 у справі № 29/281-09).

Ні відповідач, ні треті особи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

На думку суду збитки позивача від знищення вантажу виникли як з правовідносин транспортного екпедирування, так і з відносин перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов"язання іншими особами, на яких було покладено його виконання(ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Натомість п. 6.2.1. договору передбачена відповідальність експедитора за нестачу/втрату/пошкодження/псування вантажу.

На думку суду відповідач не довів, що ним всі зобов"язання перед позивачем були виконані у відповідності до умов договору № 47 від 02.01.2013 і що невидача вантажу в пункті призначення(пошкодження) сталось поза його волею і не з його вини.

Суд вважає, що позивачем у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором транспортного експедирування, наявності та розміру збитків, наявності причинно-наслідкового зв"язку між порушенням зобов"язання та понесеними збитками.

Отже, факт завдання позивачу відповідачем збитків у вигляді вартості пошкодженого та недоставленого вантажу належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу зазначені збитки, що дає суду, беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 237 183,43 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. О.Гончара, 57 Б, код ЄДРПОУ 35007717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122, код ЄДРПОУ 36094135) 237 183(двісті тридцять сім тисяч сто вісімдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 4 743(чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 67 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.05.2014