Решение № 38898243, 26.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Справа № 915/493/14

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»,

вул. Б. Хмельницького, 4 Б, с. Прогрес, Красноармійський район, Донецька область, 85351

поштова адреса: вул. Леніна, 115, м. Красноармійськ, Красноармійський район, Донецька область, 85302

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція»,

вул. О. Сизоненка, 5, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - Лушников В.П. довіреність від 17.12.2013 року

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 407 511,06 грн., з яких: 295 000,00 грн. - основного боргу, 31 711,07 грн. - 20 % річних, 59 000,00 грн. - штрафу, 21 799,99 грн. - пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 407 511,06 грн., з яких: 295 000,00 грн. - основного боргу, 31 711,07 грн. - 20 % річних за період з 01.09.13 р. по 04.04.14 р., 59 000,00 грн. - 20% штрафу, 21 799,99 грн. - пені за період з 30.07.13 р. по 04.04.14 р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № МК-42/2013 від 20.05.2013 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 549, 550, 610, 625 ЦК України.

Відповідач надав відзив, яким просив відмовити позивачу у стягненні 20% річних та штрафу, посилаючись на те, що пеня, передбачена п. 7.1.1 та проценти, передбачені п. 7.7 договору підпадають під визначення пені відповідно до ст. 549 ЦК України, оскільки нараховуються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідач пояснив, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З цих же підстав, відповідач не погодився з нарахуванням штрафу, передбаченого п. 7.8 договору (детальніше викладено у відзиві, а.с. 43-45).

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

20.05.2013 р. сторони уклали договір поставки № МК-42/2013 з додатками (а.с. 14-19), згідно якого позивач, у терміни визначені договором, зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 11.2 договору, він набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повного виконання розрахунків.

Пунктами 2.1, 2.3 договору поставки сторони встановили, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків (або накладних, рахунків-фактур), що зазначені в п. 2.1 договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має - видаткова накладна, яка є невід'ємною частиною договору та підписується збоку відповідача особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

На виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 339 000,00 грн., що підтверджується додатками № 1 від 20.05.13 р. на суму 97 500,00 грн., № 2 від 15.07.13 р. на суму 220 000,00 грн., № 3 від 18.07.13 р. на суму 8 800,00 грн., № 4 від 30.07.13 р. на суму 12 700,00 грн., видатковими накладними № 5897 від 20.05.13 р. на суму 52 650,00 грн., № 6061 від 21.05.13 р. на суму 44 850,00 грн., № 9001 від 15.07.13 р. на суму 220 000,00 грн., № 9139 від 18.07.13 р. на суму 8 800,00 грн., № 9540 від 30.07.13 р. на суму 12 700,00 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін та довіреностями № 166 від 20.05.13 р., № 181 від 15.07.13 р., № 183 від 16.07.13 р., № 186 від 29.07.13 р. (а.с. 16-28).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши за поставлений товар лише суму 44 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92213550 від 24.07.13 р. (а.с. 41).

Таким чином, заборгованість відповідача складає суму 295 000,00 грн., яка відповідачем не заперечена та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.п. 7.1.1, 7.8 договору поставки, сторони узгодили, що відповідач за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. В разі прострочення відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, відповідач зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, позивач на підставі п.п. 7.1.1, 7.8 договору, нарахував штраф 20% в сумі 59 000,00 грн. та пеню за період з 30.07.13 р. по 04.04.14 р. в сумі 21 799,99 грн.

Позов в частині нарахованого 20% штрафу підлягає задоволенню повністю.

Щодо нарахованої пені в сумі 21 799,99 грн., то суд виконавши перерахунок за допомогою програми «Законодавство» версія 2.8.6., вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно додатку № 1 від 20.05.13 р. відповідач повинен був виконати 100% оплату в сумі 97 500,00 грн. до 01.09.13 р., згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивач нарахував пеню за період з 30.07.13 р. по 04.04.14 р. на суму 97 500,00 грн. Задоволенню підлягає пеня згідно додатку № 1 від 20.05.13 р. за період з 02.09.13 р. по 02.03.14 р. в сумі 6 285,41 грн.

Згідно додатку № 2 від 15.07.13 р. відповідач повинен був виконати оплату вартості товару в сумі 220 000,00 грн. наступним чином: 20% оплати до 20.07.13 р., 80% оплати до 01.10.13 р.

Відповідач оплатив 44 000,00 грн. 24.07.13 року згідно платіжного доручення № 92213550.

Проте, позивач нарахував пеню за період з 02.10.13 р. по 04.04.14 р. на суму 176 000,00 грн. Задоволенню підлягає пеня згідно додатку № 2 від 15.07.13 р. за період з 02.10.13 р. по 02.04.14 р. в сумі 11 408,66 грн.

Згідно додатку № 3 від 18.07.13 р. відповідач повинен був виконати оплату вартості товару в сумі 8 800,00 грн. наступним чином: 20% оплати до 20.07.13 р., 80% оплати до 01.10.13 р.

Позивач нарахував пеню за період з 30.07.13 р. по 04.04.14 р. на суму 1 760,00 грн. та з 02.10.13 р. по 04.04.14 р. на суму боргу 7 040,00 грн.

Задоволенню підлягає пеня в сумі 110,33 грн. згідно додатку № 3 від 18.07.13 р. за період з 30.07.13 р. по 21.01.14 р., нарахована на суму боргу 1 760,00 грн. та за період з 02.10.13 р. по 02.04.14 р. в сумі 456,35 грн. нарахована на суму боргу 7 040,00 грн.

Згідно додатку № 4 від 30.07.13 р. відповідач повинен був виконати оплату вартості товару в сумі 12 700,00 грн. наступним чином: 20% оплати до 20.07.13 р., 80% оплати до 01.10.13 р.

Задоволенню підлягає пеня в сумі 167,29 грн. згідно додатку № 4 від 30.07.13 р. за період з 31.07.13 р. по 31.01.14 р. нарахована на суму боргу 2 540 грн. та за період з 02.10.13 р. по 02.04.14 р. в сумі 658,59 грн. нарахована на суму боргу 10 160,00 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає задоволенню складає 19 086,63 грн.

Пунктом 7.7 договору поставки, сторони встановили, що у разі не виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору відповідач, відповідно до ст. 625 ЦК України, зобов'язаний сплатити крім суми заборгованості 20% річних, які нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, позивач на підставі п.п. 7.7 договору, нарахував 20 % річних за період з 01.09.13 р. по 04.04.14 р. в сумі 31 711,07 грн., які підтверджені розрахунком позивача (а.с. 10) та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстави відмови у позові, оскільки, законодавством України не заборонено стягнення одночасно штрафу і пені за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п. 4 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року).

Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 295 000,00 грн. - основного боргу, 59 000,00 грн. - 20% штрафу, 21 799,99 грн. - пені та 31 711,07 грн. - 20% річних.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором поставки № МК-42/2013 від 20.05.2013 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої продукції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 09 квітня 2012 року по справі № 20/246-08 та Постанові Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (вул. О. Сизоненка, 5, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, код 30126517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (вул. Б. Хмельницького, 4 Б, с. Прогрес, Красноармійський район, Донецька область, код 30048570) заборгованість в сумі 404 797,70 грн. (чотириста чотири тисячі сімсот дев'яносто сім грн. 70 коп.), з яких: 295 000,00 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 31 711,07 грн. (тридцять одна тисяча сімсот одинадцять грн. 07 коп.) - 20 % річних, 59 000,00 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.) - штрафу, 19 086,63 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят шість грн. 63 коп.) - пені та 8 150,22 грн. (одна вісім тисяч сто п'ятдесят грн. 22 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

На суму 2713,36 грн. - пені в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 27.05.14 р.

Суддя Т.М. Дубова