№ 38842559, 14.05.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 910/20362/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р.у справі№ 910/20362/13 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр"доАнтимонопольного комітету Українитретя особаІвано-Франківська міська радапровизнання недійсним рішенням

За участю представників:позивача:не з'явилися;відповідача:Новицький М.З.;третьої особи:не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 11-р/тк від 20.06.2013 р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 97/І-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. (суддя Марченко О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 11-р/тк від 20.06.2013 р. визнано, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", "Єдиний розрахунковий центр" є таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах м. Івано-Франківська, що призвело до порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 11-р/тк від 20.06.2013 р., мотивуючи вимоги тим, що є незаконним та необґрунтованим рішення № 11-р/тк, яким визнано дії КП "Єдиний розрахунковий центр", які полягають в укладенні зі споживачами послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення надіслано АМКУ на адресу КП "Єдиний розрахунковий центр" супровідним листом від 05.07.2013 р. № 136-26/12-6652; позивач рішення АМКУ отримав 12.07.2013 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 06092224.

З позовом про визнання рішення АМКУ недійсним КП "Єдиний розрахунковий центр" звернулося 22.10.2013 р.

Посилання позивача на те, що строк на оскарження рішення АМКУ слід обчислювати з 06.09.2013 р., оскільки має місце переривання перебігу позовної давності, суди попередніх інстанцій правомірно вважають безпідставними з огляду на те, що за змістом ст. 53 ГПК України своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, враховуються судом у вирішенні питання про відновлення строку разом з іншими обставинами.

Також судами встановлено, що повторно позовну заяву подано 18.10.2013 р., зі спливом майже місяця, без викладення поважних причин щодо неможливості своєчасного подання позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду в двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, передбачений цією нормою строк є присікальним і визначені згідно зі статтею 223 господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.

Крім того, в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вказано, що встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів; закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. у справі № 910/20362/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере