№ 38813821, 14.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2338/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача: Петренко А.Ю.,

відповідач: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2056,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2056,93 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідач з 31.03.2011 по 01.11.2011 перебувала на обліку в Станично-Луганському районному центрі зайнятості в якості безробітної. На підставі заяви ОСОБА_2 наказом Станично-Луганського райцентру зайнятості від 07.04.2011 їй було надано статус безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю з 07.04.2011 по 31.03.2014. На підставі інформації про доходи, отримані відповідачем за даними ПФУ, райцентром зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та виявлено, що ОСОБА_2, у період перебування на обліку в якості безробітної, працювала адміністратором у приватного підприємця ОСОБА_3 з 01.09.2011 по 31.10.2011 та отримала дохід в сумі 1250,00 грн., чим порушила вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Про факт доходів та перебування у договірних відносинах з ПП ОСОБА_3, ОСОБА_2 не повідомляла, що призвело до незаконної виплати допомоги по безробіттю за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 в сумі 2056,93 грн. На підставі акту №23 від 03.03.2014 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був прийнятий наказ про повернення ОСОБА_2 незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 в сумі 2056,93 грн. та направлено лист про необхідність повернення незаконно отриманих коштів по безробіттю у розмірі 2056,93 грн. Кошти до теперішнього часу добровільно не повернуті.

Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 незаконно отримані кошти у розмірі 2056,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просив задовольнити позов та стягнути з відповідача незаконно отримані кошти по безробіттю в розмірі 2056,93 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся (а. с. 44), ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень проти адміністративного позову до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, відповідно до заяви від 31.03.2011, була зареєстрована в Станично-Луганському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу (а. с. 7). Наказом від 07.04.2011 №НТ110407 їй було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю з 07.04.2011 по 31.03.2012 (а. с. 10).

Станично-Луганським районним центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено акт №23 від 03.04.2014 (а. с. 12). В результаті проведеного розслідування виявлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, працювала адміністратором у ФОП ОСОБА_3 з 01.09.2011 по 31.10.2011.

Згідно додатку до ПК про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі, сума виплаченого матеріального забезпечення по безробітній ОСОБА_2 складає 2056,93 грн. (а. с. 31-32).

03.03.2014 Станично-Луганським районним центром зайнятості було прийнято наказ №23 про повернення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 (а. с. 15). Листом від 03.03.2014 №27/03-773 відповідача було повідомлено про необхідності повернення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю за вказаний період у розмірі 2056,93 грн. (а. с. 16). Зазначений лист було отримано відповідачем особисто, про що свідчить рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а. с. 17, 18).

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (далі Закон №1533), Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI, безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Положеннями статті 44 цього Закону встановлено, що зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 22 Закону №1533 встановлено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (частина тертя статті 22 Закону № 1533).

Частиною четвертою статті 22 Закону №1533 встановлено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону №1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у ч. 2 ст. 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону №1533).

Аналогічні положення містить також Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307(далі Порядок).

Так, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (п. п. 8 п. 5.5 Порядку).

Відповідно до пункту 6.14. Порядку якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті доходів фізичним особам за період з 04.07.2011 по 08.05.2012 від 18.05.2012 №459/17/НОМЕР_1, ОСОБА_2 у період з 01.09.2011 по 31.10.2011 працювала адміністратором в кафе-барі «Аладін», яке належить ФОП ОСОБА_3, без укладення трудового договору у письмовій формі (а. с. 33-38). Так, із вказаного акту вбачається, що відповідач отримала дохід в розмірі 1250,00 грн., з яких у вересні 2011 року в сумі 850,00 грн., в жовтні 2011 року сумі 400,00 грн. Зазначене також підтверджується відповіддю ФОП ОСОБА_3 від 28.02.2014 на запит Станично-Луганського РЦЗ від 01.11.2013 №27/04-3111 (а. с. 11) та поясненнями самої ОСОБА_2 від 24.04.2012.

Згідно з п. 6 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним» (далі - Порядок №60/62), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з наведеного, відповідач, відповідно до діючого законодавства, в період перебування на обліку в центрі зайнятості відносилась до категорії зайнятого населення та відповідно не мала права на отримання статусу безробітного і отримання обумовлених цим статусом виплат та соціальних послуг.

Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повідомлення позивача про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а саме не повідомив про перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 з 01.09.2011 по 31.10.2011.

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 36 Закону №1533, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2056,93 грн. є доведеним, обґрунтованими, підтвердженим матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом України "Про зайнятість населення", ст.ст. 2, 9, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 2056,93 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Станично-Луганського районного центру зайнятості (юридична адреса: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. К.Маркса, 35, р/р37170974900312, код 20188477, МФО 804013, банк ГУДКСУ в Луганській області) незаконно отримані кошти у розмірі 2056,93 грн. (дві тисячі п'ятдесят шість гривень дев'яносто три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19 травня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва