Решение № 38811799, 13.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/12189/2012 Головуючий у І інстанції Пухна О.М.Провадження № 22-ц/780/1927/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 30 13.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Гуля В.В.,

При секретарі: Ромашині І.В.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної злочином,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк аль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 квітня 2007 року до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувся ОСОБА_3 із заявою про отримання кредиту в розмірі 120 тис. доларів США під заставу нежитлової будівлі (телятника) загальною площею 826,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу малого та середнього бізнесу Солом'янського районного відділення Київської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль», діючи умисно, в інтересах третіх осіб - ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, без рішення кредитного комітету обласної дирекції чи центрального офісу банку про можливість прийняття в заставу даної нерухомості як нестандартної, без наявних документів на земельну ділянку, розташовану під нерухомість сільськогосподарського призначення, провела оцінку вартості нежитлової будівлі (телятника), що була запропонована ОСОБА_3 у заставу для отримання кредиту у розмірі 120 тис. доларів США, за результатами якої склала звіт з експертної оцінки, в якому вказала, що об'єкт - нежитлова будівля за вищевказаною адресою, має ринкову вартість 1 317 375 грн.

Проте стан вказаного нежитлового приміщення відповідачем перевірений не був, а його ліквідаційну вартість в розмірі 856 294 грн, як таку, що є найбільш ймовірною сумою, яка буде направлена на погашення боргу клієнта перед банком, визначено безпідставно. На підставі вартості заставного майна 20 квітня 2007 року було прийнято рішення про видачу ОСОБА_3 кредиту в розмірі 118 тис. доларів США, що є еквівалентом 595 900 грн.

За даним фактом було порушено кримінальну справу та вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2011 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину.

Внаслідок протиправних дій відповідачки, що призвели до унеможливлення погашення боргу за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, банку завдано збитки в розмірі 595 900 грн., які позивач і просив стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 595 900 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд І інстанції виходив з положень ст.1166 ЦК України та посилався на те , що банку заподіяно матеріальні збитки у розмірі наданого кредиту, а саме 595 900 грн.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

По справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», де працювала на посаді начальника відділу малого та середнього бізнесу Солом»янського районного відділення Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» провела оцінку вартості нежитлової будівлі (телятника), що була запропонована позичальником ОСОБА_3, в заставу для отримання кредиту в розмірі 120 000 доларів США, при цьому не перевіривши фактичний стан даного нежилого приміщення безпідставно визначила його ліквідаційну вартість. Внаслідок вказаних дій та у зв»язку з захищенням відповідачкою кредитної заяви ОСОБА_3, з останнім було укладено кредитний договір №014\95-04\486М від 26.04.2007 року та видано кредит в сумі 118 000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, установленого НБУ, складало 595 900 грн., а також укладено договір іпотеки нежилого приміщення (телятника), загальною площею 826,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 1317375 грн., хоча вказане приміщення не було придатне до використання на момент видачі кредиту, а його оціночна вартість визначена безпідставно.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364, ч. 2, і ст. 366, ч. 2 КК України та за вказані дії засуджено до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих обов'язків, на строк 3 роки. Остаточною мірою покарання згідно ст. 75 ККУ, ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину (а.с.5-9).

Вказані обставини справи підтверджуються матеріалами справи , не заперечуються сторонами.

Судом також встановлено, що відповідачка скоїла дії, якими було перераховано кошти установи / банку/ , де вона працювала, на користь іншої фізичної особи згідно укладеного з ним договором, тобто ці дії нею скоєно під час виконання трудових обов»язків.

Умови, порядок, межі і розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду , заподіяну ними підприємству, установі, організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству , установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку , передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі , організації винними протиправними діями / бездіяльністю/ працівника.Ця відповідальність , як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред»явлений у порядку ст. 130 КЗпП України та ст. 1166 ЦК України і при вирішенні спору суд виходив із того, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте суд не врахував, що якщо мають місце спеціальні підстави, які надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей параграфа 1 глави 82 ЦК України, потрібно застосовувати спеціальні норми.

Згідно зі ст. 134 КЗпП України працівники та службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди , заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках у числі інших, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При цьому , як вбачається зі змісту вказаної норми права, покладення такої матеріальної відповідальності пов»язується не с фактом притягнення працівника до кримінальної відповідальності, а з наявністю у його діях складу злочину, при цьому постановлення обвинувального вироку не вимагається.

Отже, колегія вважає, що в даному випадку питання відшкодування матеріальної шкоди відповідачкою має вирішуватися не за правилами ст.1166 ЦК України , а за правилами ст. 134 КЗпП України.

Встановлені вироком суду у кримінальній справі винні дії відповідачки, як дії службової особи при виконанні службових обов»язків , виключають право позивача на відшкодування шкоди з фізичної особи, згідно вимог ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач , як на підставу свого позову, оскільки хоча ці дії і зазначено, як такі, що мають ознаки злочину, однак ця матеріальна шкода випливає з договірних відносин між юридичною і фізичною особами , і можливість відшкодування вказаних грошових сум не втрачена.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Козелецького райсуду Чернігівської області від 6.08.2010 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 006 116 грн 81 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю (телятник), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і яку ОСОБА_3 з наданих банком розрахунків частково погасив у розмірі 25303 дол.США 48 центів і має намір подальшого погашення кредиту.

Разом з тим, суд І інстанції при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди з відповідачки, не врахував положень зазначених правових норм, належним чином не перевірив наявність загальних підстав для матеріальної відповідальності , розмір заподіяної шкоди., тому у нього не було правових підстав для задоволення позову.

Таким чином , колегія суддів вважає, що судом і інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

За вказаних обставин на підставі ст. 309 ЦПК України, колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної злочином відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: