Постановление суда № 38810021, 20.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/603/14-ц 20.05.2014 20.05.2014 20.05.2014

Провадження №22-ц/784/1544/14 Суддя у 1 інстанції - Янчук С.В.

Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

20 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю:

- представника фізичної особи - боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- заінтересованої особи - стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року у справі

за поданням

державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

встановила:

31 березня 2014 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Баштанського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В поданні зазначено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС з 10 лютого 2014 року знаходяться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу та судових витрат на загальну суму 7 868, 30 грн.

Оскільки боржник ухиляється від виконання обов'язку, покладеного на нього судовим рішенням, не з'являється на виклик державного виконавця, державний виконавець просив тимчасово, до виконання судового рішення, обмежити боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року подання задоволено. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням Баштанського районного суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на те, що боржник є громадянином Іспанії, постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, висновок про його ухилення від виконання рішення суду є безпідставним, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи письмове подання державного виконавця, суд першої інстанції вважав, що боржник ОСОБА_2 є громадянином України, а факт його ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, доведеним та обґрунтованим.

Між тим, до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, з порушенням норм процесуального права та внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи.

Вирішення судами питання обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК України та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника -фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України таке подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися із матеріалів виконавчого провадження.

До того ж, наявність у особи боржника правового статуту іноземця або особи без громадянства не є перешкодою для вирішення подання, в порядку передбаченому ст. 377 -1 ЦПК України.

Вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що виїзд з України іноземця або особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі ДВС з лютого 2014 року знаходяться два виконавчі листи, видані Баштанським районним судом Миколаївської області 6 лютого 2014 року (№ 1402/503/12 та № 1402/503/12) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 511 грн. боргу та 1500 грн. судових витрат.

Державним виконавцем відділу ДВС 10 лютого 2014 року винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень (ВП № 42006172 та ВП 41976977).

Матеріали справи містять копії виконавчих листів та постанов про відкриття провадження, а також копію виклику боржника до державного виконавця на 17 лютого 2014 року.

Інших доказів у справі немає, як і доказів отримання боржником за місцем проживання (с. Христофорівка Баштанського району, вул. Ювілейна, 28) копій постанов про відкриття виконавчих проваджень та листа про його виклик. При цьому, державний виконавець, як і суд першої інстанції, не з'ясував громадянство особи - іноземця та правові підстави перебування його на території України.

За такого, розглянувши подання без участі самого державного виконавця та без винесення ухвали про відкриття провадження у справі, без дослідження матеріалів виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.

Крім того, в порушення вимог ст. 210 ЦПК України, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить будь-яких обґрунтувань щодо такого висновку та посилань на конкретні докази. Резолютивна частина ухвали також не відповідає вимогам закону, оскільки не містить даних про громадянство особи, яку обмежили у праві виїзду, місце її реєстрації, в ній конкретно не зазначено до повного виконання саме якого рішення суду діє обмеження. Зазначені недоліки фактично унеможливлюють виконання судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 208 та ст. 209 ЦПК України, ухвала є судовим рішенням, яке ухвалюється іменем України. Однак, цим вимогам ухвала також не відповідає.

Враховуючи вищевикладене та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року скасувати, а питання про вирішення подання державного виконавця передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: