Решение № 3880700, 11.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.09 Справа№ 30/117

За позовом: ПП „Діліжанс і Ко”, м. Кременчук

до відповідача: ТзОВ „ Інтернаціональна транспортна еспедиційна компанія”, м.Львів

про стягнення 6000,00 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача – Соболєв О.В.

від відповідача - н/з

Представнику позивача роз”яснено його права та обов”язки відповідно до ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено приватним підприємством „Діліжанс і Ко”, м. Кременчук до товариства з обмеженою відповідальністю„ Інтернаціональна транспортна еспедиційна компанія”, м.Львів про стягнення 6000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.06.2009р.

Представник позивача в судове засідання з”явився та повідомив про часткове погашення відповідачем боргу в сумі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №790 від 21.05.2009р.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до договору-доручення від 16.10.2008р .№ 08-10-16/03 та заявки від 12.12.2008р. №б/н позивачем було надано послуги відповідачу, а саме надано автомобілі ДАФ ВІ 9750 АІ/ВІ 4983 ХХ для перевезення вантажу за маршрутом: м. Берегово (Закарпатська обл.) –м.Полтава (Полтавська обл.)- м.Харків (Харківська обл.).

Вартість перевезення встановлювалась сторонами по узгодженій сторонами ціні та становила 6000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов”язання по наданню транспортних послуг позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується товаро-транспортними накладними №386723 (м. Берегово- м. Полтава) №386723 (м.Берегово-Харків), рахунком-фактурою №СФ-0001145 від 16.12.2008р. (в матеріалах справи).

Згідно заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, оплата здійснюється протягом 10-14 календарних днів з моменту отримання підтверджуючих документів. Позивачем, на адресу відповідача надіслано рахунок-фактуру, товаро-транспортні накладні, акт прийому-передачі виконаних робіт, проте оплата не проведена, відтак заборгованість відповідача, станом на день подачі позову до суду становила 6000,00 грн. Однак під час розгдяду справи, а саме 21.05.2009р. відповідачем оплачено частину заборгованості в сумі 1000,00 грн., відтак борг відповідача становить 5000,00 грн. та підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних письмових претензій зі сторони відповідача щодо здійсненого перевезення, у встановленому законом порядку заявлено не було.

Направлена позивачем претензія №117 від 05.02.2009р. з вимогою погасити заборгованість, залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а в разі відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.179,180,193 ГК України, ст.ст.33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю„ Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія”, м.Львів, вул. Кульпарківська,93/204 (р/р 2600201082782 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк”, м.Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 34814953) на користь приватного підприємства „Діліжанс і Ко”, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова,39 (р/р 260024262 в Райффайзен банк Аваль, м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30385686) – 5000,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.