Постановление суда № 387480, 11.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

11.12.06 Справа № 16/251

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

Л. Давид

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ»Мукачівський Агрокомплекс»б/н від 27.10.06

на постанову господарського суду Закарпатської області від 05.10.06

у справі 16/251

за позовом - прокурора м. Мукачево поданого в інтересах держави в особі Мукачівської ОДПІ

до відповідача - ВАТ»Мукачівський Агрокомплекс»

простягнення податкового боргу у сумі 25664,13 грв.

за участю п редставників сторін:

Від позивача_ - Скальський С.. дор. у справі

Від відповідача_ - Коваленко С.. дор. у справі

Від прокуратури- не з»явився

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Закарпатської області від

05.10.06 задоволено позов прокурора м. Мукачево поданого в

інтересах держави в особі Мукачівської ОДПІ. Стягнуто з

ВАТ»Мукачівський Агрокомплекс»25664,13 грв. податкового

Боргу по прибутковому податку.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач подав

апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати з

підстав порушення норм процесуального права. Зокрема апелянт

зазначає, що суд першої інстанції порушив провадження

по даній справі на нормами ГПК , а постанову прийняв за

нормами КАС , що на думку апелянта призвело до прийняття

помилкового рішення. Апелянт вказує на те, що суд прийняв до

провадження позовну заяву по якій минув строк позовної

давності. На думку апелянта , позивач не довів належним

чином наявності узгодженого податкового зобов»язання і

відповідно податкового боргу у відповідача, а тому у суду не

було правових підстав для задоволення позову.

У поданому запереченні, позивач заперечив проти доводів

апелянта з підстав викладених у запререченнях, просив

постанову суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За наслідками проведеної перевірки ( акт від 04.08.04 №103/23-01/05488928/11335) відповідачу донараховано податку на прибуток у сумі 22081 грн.

За наслідками проведеної перевірки, результати якої зафіксовані ( Актом перевірки від 14.04.05 №117/15-40) відповідачу донараховано суму податкового зобов'язання (з податку на прибуток) у сумі 2716 грн.

Разом з даними декларацій з податку на прибуток підприємства: від 09.11.05 №66945, від 09.08.05 №45997, від 20.12.05 №73202 сума податкового зобов'язання відповідача з податку на прибуток становить 25 664,13 грн. (у т. ч. пеня 415,72 грн.).

Як зазначив представник позивача, 09.08.04 відповідачу було вручено податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0003072342, де зазначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 22 081 грн., а 15.04.05 вручено податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 15-40/05488928, де зазначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 2716 грн.

Відповідачем визначені суми податкових зобов»язань не були сплачені, а тому 17.11.04 на адресу відповідача направлена перша податкова вимога за № 857, якою визначено сума боргу по податках і зборах у сумі 56 574,48 грн., а 18.01.05 за № 121 направлена друга податкова вимога, згідно якої сума консолідованого зобов'язання по сплаті податків і зборів складала 57 308,28 грн.

Як встановлено колегією, частина податкових зобов'язань була визначена платником податку самостійно у податковій декларації, а інша частина визначена податковим органом. Доказів оскарження визначеної суми податкового зобов»язання відповідно до п.5.1, пп. 5.2.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем не представлено, а тому податкове зобов'язання, що є предметом позовних вимог вважається узгодженим.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день подання позовної заяви податковий борг відповідача становив 25 749,67 грн., проте після порушення провадження у справі відповідач частково на суму 85,54 грн. погасив борг, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про припинення провадження у справі на вказану суму, а тому сума позовних вимог становить 25 664,13 грн., в т. ч. 415,72 грн. пені.

Доказів сплати остальної суми боргу, апелянтом не надано. За таких обставин, суд першої інстанції підставно задоволив вимогу позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 25 664,13 грн., в т. ч. 415,72 грн. пені.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про безпідставність доводів апелянта про те, що податкове рішення-повідомлення від 09.08.04 ним не було отримане, а тому він належним чином не був повідомлений вчасно про наявність боргу, оскільки особа яка засвідчила його отримання не була працівником ВАТ „Мукачівський агрокомплекс", так як згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість від 19.08.04, остання підписана головним бухгалтером Раповою І.К., яка і засвідчила факт отримання податкового повідомлення- рішення. На вимогу суду першої інстанції , відповідач належним чином не довів факту неправомірності дій гр.. Рапи І.К. щодо повноважень по отриманню кореспонденції направленої на адресу підприємства, в даному випадку податкового повідомлення- рішення.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Закарпатської області від 05.10.06 у справі № 16/251 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді Л. Давид

Т. Бонк