Постановление суда № 3874406, 22.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-12710/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 27.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007

у справі№ 5/3291-13/373А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 27.12.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.02.2006 №0002701630/0 про застосування штрафних санкцій за затримку на 29 днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 797,70 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання представляє собою зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону встановлено, що платник податків

самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пп.5.4.1 п.5.4 цієї статті передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, платнику податків загрожує, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахування прогресуючого штрафу, розмір якого залежить від кількості днів затримки сплати.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що можливість застосування до платника податку передбачених нею штрафних (фінансових) санкцій безпосередньо залежить від розміру погашеної ним суми податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове зобовязання з ПДВ за несвоєчасну сплату якого податковим органом застосовано штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення, виникли у позивача внаслідок подання 12.11.2004 уточнених розрахунків податкових зобовязань з ПДВ за липень, серпень і вересень 2004 року та уточненої податкової декларації з ПДВ за жовтень 2004 року, які податковим органом проведені по обліку частково. ДПІ не визнано зобовязання по сплаті ПДВ на загальну суму 7970 грн. за уточненими деклараціями за липень та жовтень 2004 року .

Разом з тим, правильність обчислення уточнюючих розрахунків з ПДВ підтверджується актом перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства від 10.10.2005 №414/23-2/32327212. Згідно актів звірки підписаних між позивачем та відповідачем у платника податків станом на 31.12.2004 підтверджено переплату по ПДВ за період 2004року в сумі 15,76 грн., станом на 09.11.2006 за період 2006 року переплата становить за даними позивача 1908,76 грн., а за даними ДПІ 1501,11 грн. на кінець 2005 року переплата по ПДВ становить 11583,76 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для застосування до боржника передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкцій, правильними.

Вірними є і висновки судів попередніх інстанцій, що у звязку з прийняття податковим органом рішення №8282/26-005 від 14.04.2006 за результатами розгляду скарги позивача №2 від 27.02.2006 із змінами від 31.10.2006 №23419/25-005, з порушенням строків, визначених пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», така скарга вважається задоволеною на користь платника податку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, апостанову Господарського суду Львівської області від 27.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко