Постановление суда № 38653128, 30.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1651/14 Провадження № 22-ц/795/1009/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Косач І. А. Доповідач - Євстафіїв О. К.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Бобрової І.О., Тагієва С.Р.,при секретарі:Герасименко Ю.О.,за участю:представників: відповідача ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» - Ковальчука О.О., третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області - головного спеціаліста Гадзан І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» про відшкодування шкоди, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить змінити вказане рішення та стягти з відповідача відшкодування втраченого заробітку годувальника у сумі 22563 грн. 72 коп. за період з 01.09.2012 р. по 01.07.2013 р. і в сумі 23827 грн. 50 коп. за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р.

У лютому 2014 р. ОСОБА_8 пред'явив позов до ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл», в якому просив стягти з останнього на свою користь по 1885 грн. 33 коп. щомісячно за період з 01.09.2012 р. по 01.07.2013 р. і по 2352 грн. 50 коп. щомісячно за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р. на відшкодування втраченого заробітку годувальника. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що годувальник позивача ОСОБА_8 - мати ОСОБА_9 25.02.2011 р. загинула внаслідок нещасного випадку, що стався при виконанні нею трудових обов'язків в період роботи у ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл». У зв'язку з цим позивачеві відшкодовувалася частина втраченого заробітку годувальника Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові шляхом виплати щомісячних страхових платежів, а частина втраченого заробітку годувальника відшкодовувалася ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» за рішенням суду шляхом сплати щомісячних платежів до 03.06.2012 р. При визначенні судом розміру відшкодування втраченого заробітку годувальника суд врахував, що ОСОБА_8 отримує від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові щомісячні страхові платежі та зменшив на розмір цих платежів розмір стягнутого з ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» відшкодування втраченого заробітку годувальника. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що батько позивача, який одночасно є чоловіком годувальника ОСОБА_9, не перебував на утриманні останньої, а тому при визначенні розміру належного позивачеві від відповідача відшкодування втраченого заробітку годувальника необхідно виходити з того, що на день смерті ОСОБА_9 на її утриманні був лише позивач. У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 навчався в період з 01.09.2012 р. по 01.07.2013 р. та з 01.10.2013 р. по даний час він навчається у вищому навчальному закладі, строк навчання у якому закінчується 01.05.2014 р., то на його користь з відповідача належить стягти відшкодування втраченого заробітку годувальника у вказаних вище сумах.

Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: з ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» на користь ОСОБА_8 стягнуто 9862 грн. 02 коп. на відшкодування втраченого заробітку годувальника за період з 01.09.2012 р. по 01.07.2013 р. і відмовлено у решті позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- виходячи з фактів та визначених відповідно до них правовідносин, які викладено у постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2012 р., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р. по справі № 2-а/2506/745/12, при визначенні розміру належного ОСОБА_8 від ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» відшкодування втраченого заробітку годувальника необхідно виходити з того, що на день смерті ОСОБА_9 на її утриманні був лише позивач. Але суд І інстанції виходив не з цього, а з того, що на утриманні годувальника ОСОБА_9 крім позивача ОСОБА_8 перебував іще його батько (чоловік годувальника) - ОСОБА_8,

- відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення відшкодування втраченого заробітку годувальника за період навчання в аспірантурі суперечить ст. 1200 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 53 Закону України «Про вищу освіту»,

- при визначенні розміру належного ОСОБА_8 від ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» відшкодування втраченого заробітку годувальника необхідно виходити з законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати у 2012-2014 рр., а не з розміру мінімальної зарплати станом на 25.02.2011 р.

У судовому засіданні представники ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові просили апеляційну скаргу відхилити за її безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з такого:

- судовими рішеннями, що набрали законної сили, визначено, що розмір відшкодування позивачеві втраченого заробітку годувальника без урахування страхових платежів, які він отримує від третьої особи по справі, становить 1568 грн. 33 коп. Тому на користь позивача з відповідача належить стягти відшкодування втраченого заробітку годувальника у таких сумах: за період з 01.09.2012 р. по 01.03.2013 р.: (1568 грн. 33 коп. - 549 грн. 38 коп. (розмір щомісячних страхових платежів, які сплачує третя особа) х 6 місяців = 6113 грн. 70 коп., за період з 01.03.2013 р. по 01.07.2013 р.: (1568 грн. 33 коп. - 631 грн. 25 коп. (розмір щомісячних страхових платежів, які сплачує третя особа) = по 937 грн. 08 коп. на місяць, а всього 6113 грн. 70 коп. + 937 грн. 08 коп. х місяці =9862 грн. 02 коп.,

- оскільки батько позивача (чоловік померлої потерпілої) ОСОБА_8 на день її смерті був працездатним і не працював, то розмір відшкодування позивачеві втраченого заробітку годувальника має бути визначено з вирахуванням частки, яка припадала на батька позивача (чоловіка потерпілої),

- з 01.10.2013 р. по даний час ОСОБА_8 навчається у аспірантурі вищого навчального закладу, строк навчання у якому закінчується 01.05.2014 р. За цей період позивач не має права на відшкодування втраченого заробітку годувальника, т.я. згідно з чинним законодавством аспірантів не віднесено до кола осіб, які мають право на цей вид відшкодування.

Апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Так, по справі встановлено наступне.

З матір'ю позивача - потерпілою ОСОБА_9 25.02.2011 р., під час виконання своїх обов'язків за трудовим договором у ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл», стався нещасний випадок, внаслідок якого потерпіла загинула.

На дату смерті на утриманні ОСОБА_9 перебував позивач. Крім того, з ними проживав працездатний чоловік ОСОБА_9, який також є і батьком позивача - ОСОБА_8, який на дату загибелі дружини не працював, не досяг пенсійного віку та не отримував пенсії.

У зв'язку з смертю потерпілої ОСОБА_9 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові позивачеві виплачувалися страхові платежі, в т.ч. й щомісячне відшкодування втраченого заробітку годувальника. Зокрема, розмір цього відшкодування за період з 01.09.2012 р. по 01.03.2013 р. становив 549 грн. 38 коп., а за період з 01.03.2013 р. по 01.07.2013 р. він становив 631 грн. 25 коп.

Одночасно з відшкодуванням втраченого заробітку годувальника від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.2011 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.01.2012 р., позивач протягом названих періодів отримував відшкодування втраченого заробітку годувальника і від роботодавця потерпілої - відповідача ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл».

Наведене підтверджується копіями вищевказаних судових рішень (а.с. 30-33, 81-82), постанов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові відповідного змісту (а.с. 70, 71), а також копіями постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2012 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р. про залишення її без змін по справі за позовом ОСОБА_8 до ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» про відшкодування шкоди, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області (а.с. 3, 46).

Копіями додатку до диплома про вищу освіту і довідки від 02.10.2013 р. № 15/255, які видано Національним університетом фізичного виховання і спорту України, підтверджується, що позивач з 01.09.2012 р. по 01.07.2013 р. навчався у цьому закладі з денною формою навчання, а з 01.10.2013 р. по даний час він навчається у аспірантурі цього ж закладу, строк навчання у якому закінчується 01.05.2014 р. (а.с. 8, 9).

У згаданому вище рішенні Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.2011 р. розмір відшкодування позивачеві втраченого заробітку годувальника визначено у сумі 1568 грн. 33 коп. на місяць виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати станом на дату смерті годувальника (оскільки сума її заробітку й пенсії не досягала цього розміру) за вирахуванням з нього частки заробітку, що припадала на потерпілу і її чоловіка - працездатної особи, яка не працювала, не отримувала пенсії й не досягла пенсійного віку, з якої (з 1568 грн. 33 коп.) відмінусовано розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку годувальника, яке виплачується позивачеві страховими платежами Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України спосіб обчислення розміру відшкодування втраченого позивачем заробітку годувальника, який застосовано у рішенні Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.2011 р., що набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_8 до ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області, є преюдиціальним для вирішення даної справи. Тому апеляційний суд відкидає доводи апелянта про те, що при визначенні розміру належного йому від ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» відшкодування втраченого заробітку годувальника необхідно виходити з того, що на день смерті ОСОБА_9 на її утриманні був лише позивач. З цієї ж причини апеляційний суд відкидає й посилання апелянта на факти й визначені відповідно до них правовідносини, які викладено у постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2012 р. по справі № 2-а/2506/745/12, яка набрала законної сили.

Вичерпний перелік випадків, у яких розмір відшкодування втраченого заробітку, визначений на підставі ст. 1200 ЦК України, підлягає подальшому перерахункові, наведено у ч. 4 цієї статті. Цим переліком не передбачено, що визначений розмір відшкодування втраченого заробітку годувальника може бути збільшено у зв'язку з підвищенням законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати. Отже посилання в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру належного позивачеві відшкодування втраченого заробітку годувальника необхідно виходити з законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати у 2012-2014 рр., а не з її розміру станом на 25.02.2011 р., є юридично неспроможним.

Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення відшкодування втраченого заробітку годувальника за період навчання в аспірантурі є законною, виходячи з такого. Пункт 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України приписує, що відповідно до цієї статті шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею 18 років, учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років. Аналіз даної норми права доводить суд висновку, що визначений у ній перелік осіб, які мають право на відшкодування втраченого заробітку годувальника, є вичерпним, що розширеному тлумаченню він не підлягає і що аспірантів цим переліком не передбачено. Причому законодавство, що регулює правовідносини у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України, зокрема ст. 53 Закону України «Про вищу освіту», на яку посилається апелянт, не відносить аспірантів ні до числа учнів, ні до числа студентів. Статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається ОСОБА_8 в апеляційній скарзі як на підставу її задоволення, на спірні правовідносини не поширюються.

Таким чином, підстав для зміни рішення суду І інстанції по цій справі не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: