Постановление суда № 38652621, 05.05.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/461/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1435/14

Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В.

Доповідач Акопян В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: судді Акопян В.І.

Суддів: Лобова О.А., Гальонкін С.А.

при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 28 березня 2014 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача - Акопян В.І.,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 28 березня 2014 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним - відмовлено. Роз'яснено позивачу його право на звернення до суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повернуто позивачу сплачений при зверненні до районного суду на користь Державного бюджету, судовий збір в сумі 121,80 грн.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1, та подав апеляційну скаргу, в який просить ухвалу районного суду скасувати, а справу передати для розгляду до місцевого суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність обставинам справи в зв'язку з недостатнім вивченням матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про повернення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, суд керувався положеннями п. 1. ч. 2 ст. 122 ЦПК України, ст. 12 ГПК України та виходив з того, що заявлені позивачами вимоги не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів з таким висновками суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу права постійного користування земельною ділянкою від 02 жовтня 2013 року укладений між ним та ОСОБА_2, також просив повернути сторони в стан «до підписання спірного договору», тобто стягнути з позивача 55000 грн. та визнати, що передачі земельної ділянки у користування по спірному договору не відбулося.

Повертаючи позовну заяву, місцевий суд посилався на той факт, що спір виник між сторонами, які є керівниками фермерських господарств, тобто юридичними особами, з приводу визнання договору купівлі-продажу права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та передачі у власність продавця рухомого майна трактора МТЗ-82, 2013 року випуску та плуг ПГТ «ВОМЕТ», 2013 року випуску, що має господарський характер, тому суд вважав, що даний спір підвідомчий господарським судам. Однак, зазначені висновки є хибними, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що предметом спірного договору є земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, а не фермерському господарству. Крім того, в спірному договорі зазначені реквізити сторін договору, як фізичних осіб, з чого вбачається, що позовні вимоги випливають з правовідносин, що виникли між фізичними особами.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом як фізична особа до ОСОБА_2, як до фізичної особи, то відповідно такі правовідносини регулюються цивільним судочинством.

Відповідно до статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтею 12 ГПК України визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам України.

Позовна заява ОСОБА_1 не містить ознак, за якими можна дійти висновку про те, що відповідний спір має господарський характер у розумінні статті 12 ГПК України,

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 28 березня 2014 року слід скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.307, ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити

Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 28 березня 2014 року - скасувати. Матеріали цивільної справи повернути до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.І. Акопян

Судді: О.А. Лобов

С.А. Гальонкін