Решение № 38574021, 25.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2014 р.Справа № 916/409/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

за участю представників сторін:

Від прокурора: Доброжан Н.І. (за посвідченням);

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи Комінтерновської РДА: Кучерук С.І. (довіреність №02-28/01/265 від 11.11.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" підприємство з іноземними інвестиціями за участю третьої особи Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 06.02.2014 р. Заступника прокурора Суворовського району міста Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 25.02.2014 р., приймаючи до уваги те, що суддя Зайцев Ю.О. знаходиться на навчанні „Про підвищення кваліфікації", згідно наказу голови господарського суду Одеської області № 1-пс від 12.02.2014р., справу №916/409/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Степанової Л.В.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 04.03.2014 р., приймаючи до уваги, що 03.03.2014 р. суддя Зайцев Ю.О. повернувся з навчання „Про підвищення кваліфікації", справу №916/409/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О.

08.04.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява ПАТ "Петрокоммерц-Україна" (вх. ГСОО№2-1344/14), відповідно до змісту якої заявник просить залучити банк до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 09.04.2014 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна".

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надіслання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за серії АД №175671 від 07.03.2013 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АД №175671 від 07.03.2013 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

25.04.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси, проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства на території Суворовського району м. Одеси, під час якої встановлено наступне.

ТОВ «Обімет» 17.12.2004 уклало договір оренди земельної ділянки № 1224 з Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, зареєстрований 27.12.2004 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №61.

ТОВ «Обімет» було надано у довгострокове платне користування земельну ділянку площею 3,556 га, терміном на 49 років (до 27.12.2053), що на той час розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км Старокиївського шосе.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2011 за порушення вимог п. 10 договору оренди №1224 від 17.12.2004 р. прокуратурою Суворовського району м. Одеси до господарського суду м. Києва в інтересах ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подано позов про стягнення заборгованості в сумі 20 495 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2011 р. позов прокуратури району задоволено, ТОВ «Обімет» зобов'язано сплатити суму боргу 20 495 грн. за договором оренди земельної ділянки загальною площею 3,556 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе.

Також, прокурор вказує, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки змінено граничні межі м. Одеси, та дана земельна ділянка переведена з підпорядкованості Комінтернівської районної адміністрації Одеської області до меж міста Одеси. 07.08.2001 р. Одеська обласна рада прийняла рішення № 347-XXIII «Про межу м. Одеси», яким затвердила межі міста Одеси загальною площею 16242,0 га, із включенням до меж міста 887,0 га земель Комінтернівського району, з них: 526 га земель Красносільської сільської ради та 361 га земель Крижанівської сільської ради.

Постановою Верховної Ради України «Про зміну меж міста Одеси Одеської області 3064-III від 07.02.2002 р. постановлено включити у межі міста Одеси Одеської області 526,0 га земель Красносільської сільради, 361,0 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району і затвердити межі міста загальною площею 16242,0 га. Актом від 30.12.2002 встановлені в натурі межі м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передано на зберігання межові знаки.

Таким чином, зазначена вище земельна ділянка, яку продовжує займати ТОВ «Обімет» на даний час знаходиться в межах міста Одеси.

З листа ДП у Суворовському районі м. Одеси № 6720/9/15-336 від 11.04.2013 р. вбачається, що податкова заборгованість з орендної плати ТОВ «Обімет» у сумі 20495 грн. за позовом прокурора станом на 10.04.2013 не стягнута.

Частиною 2 пункту 37 договору оренди земельної ділянки № 1224, укладеного ТОВ «Обімет» з Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, зареєстрований 27.12.2004 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №61 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Згідно інформації Головного управління Держземагенства у м, Одесі від 09.04.2013 №01-2-04/1461 в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутня інформація, стосовно реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги.

Виходячи з викладеного, з урахуванням того, що відповідачем тривалий час не виконуються вимоги п. 10 договору оренди щодо оплати за орендоване майно, позивач вважає, що дія договору оренди має бути припинена шляхом його розірвання за рішенням суду та поверненням земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявами про захист грав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з абз. 4 ч. ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Ст. 29 цього ж Закону обумовлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить у тому числі і управління в межах, назначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, оскільки основним його завданням є збереження та розпорядження комунальним майном міста Одеси.

При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про розірвання договорів та повернення земельних ділянок.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних прав у приватноправових відносинах, тобто територіальна громада діє як орган, через який громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. Земельна ділянка виступає як майно у господарських правовідносинах.

Згідно п.9 ст. 16 ГПК України справи у спорах передбачених п.6 ч.і ст. 12 ГПК України розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин, тому дана справа має виключну підсудність і повинна розглядатися господарським судом Одеської області.

З наведених підстав заступник прокурора Суворовського району міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" підприємство з іноземними інвестиціями за участю третьої особи Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 13 Конституції України встановлюється, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин, в т.ч. надання земельних ділянок у користування або власність.

Згідно ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» зазначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Одеська міська рада є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За вимогами п.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини володіння, користування та розпорядження землею.

Згідно до ст, 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальний громад.

Відповідно до статті 143 основного Закону України територіальні громади села, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Таким чином спірна земельна ділянка, загальною площею 3,556 га, що розташована за адресою: Одеська обл., Комінтерновський район, 21-й км. Старокиївське шосе, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, власником та розпорядником якої на даний час є Одеська міська рада.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Одеської міської ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

Крім того, у п.12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно до ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, Одеська міська рада у встановленому законом порядку не приймала рішень щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки, що розташована на території міста Одеси.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно положень ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, та має нестягнуту податкову заборгованість і не звітує, що є порушенням вищезазначених вимог.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, частиною 2 пункту 37 договору оренди земельної ділянки № 1224, укладеного ТОВ «Обімет» з Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, зареєстрований 27.12.2004 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №61 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке

порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкода друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України п. «д» підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Положеннями п. 2 ст, 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, в який було обумовлено в договорі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів, відмову від добровільного виконання обов'язку та врегулювання спірних відносин мирним шляхом, позовні вимоги щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендовану ділянку, є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" підприємство з іноземними інвестиціями про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки № 1224, загальною площею 3,556 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе, укладений 19.03.2008 р. між Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Обімет» підприємство з іноземними інвестиціями (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. №13, код ЄДРПОУ14291863), зареєстрований 27.12.2004 р. в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 61.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Обімет» підприємство з іноземними інвестиціями (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. №13, код ЄДРПОУ14291863), повернути Одеській міській раді (65004, м. Одеса, пл. Думська 1, код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку, загальною площею 3,556 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет» підприємство з іноземними інвестиціями (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. №13, код ЄДРПОУ14291863) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судовий збір в сумі 2436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/ грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено підписано 30.04.2014 р.

Суддя Зайцев Ю.О.