Решение № 38526790, 24.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.14р. Справа № 904/969/14За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський", с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 3 303 грн. 85 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- адвокат, договір від 01.10.2013р. №71 про надання правової допомоги, посвідчення НОМЕР_3;

від відповідача: Лучко М.О. - представник, дов. від 01.03.2014р. №1.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 3 303 грн. 85 коп., що складає 3 214 грн. 90 коп. - основного боргу, що виникла за перевезення вантажу, 37 грн. 52 коп. - 3% річних та 51 грн. 43 коп. - індексу інфляції.

Позивач у письмових поясненнях (вх.№21628/14 від 07.04.2014р.) зазначає: - враховуючи факт неповернення відповідачем підписаного договору перевезення від 23.08.2013р. №2308, перевезення було здійснено виходячи з домовленості сторін вартістю 65 грн./тонна; - відповідач отримав всі рахунки-фактури та акти здачі - приймання робіт від 09.09.2013р., що підтверджує опис вкладеного до цінного листа та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, та не направив на адресу позивача заперечень щодо вартості отриманих послуг.

Відповідач у відзиві (вх.№21958/14 від 08.04.2014р.) на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що: - згідно умов договору від 23.08.2013р. №2308 документом, на підставі якого позивач здійснює перевезення, є заявка відповідача; - матеріали справи не містять жодної заявки відповідача; - копія договору від 23.08.2013р. №2308, яка міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача та його печатки; - в жодній із накладних, які містяться в матеріалах справи, не зазначено плати за перевезення, та не вказано реквізитів договору; - у банківській виписці за 27.08.2013р. немає посилання на договір від 23.08.2013р. №2308; - у картці рахунку, яка міститься в матеріалах справи, зазначено, що оплату було здійснено за договором №0000015; - позивач в своєму позові ставить питання про стягнення з відповідача на його користь 2 500 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката, але не надає доказів дійсності сплати за надані послуги саме на суму 2 500 грн. 00 коп.

Позивач у письмових поясненнях (вх. №25411/14 від 24.04.2014р.) зазначає, що: - відповідач, отримавши договір від 23.08.2013р. №2308, в порушення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України не повернув підписаний примірник позивачу у 10-денний термін, не надав протокол розбіжностей позивачу; - зазначеними правилами не передбачене обов'язкове зазначення номеру та дати договору на накладній; - кожен рахунок-фактура виписаний на підставі товарно-транспортних накладних.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається позивачем надано до матеріалів справи проект договору перевезення вантажу від 23.08.2013р. №2308, підписаний позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та не підписаний відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим комплексом «Спаський», як замовником.

Матеріали справи також містять товарно-транспортні накладні від 26.08.2013р. №26/8/5, від 27.08.2013р. №27/8/2, від 28.08.2013р. №49/25, підписані та скріплені печаткою відповідача, які свідчать про надання відповідачу позивачем послуг з перевезення вантажу. Надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу відповідачем спростовано не було.

Як вбачається на оплату автотранспортних послуг перевезення вантажу позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури від 27.08.2013р. №СФ-0000027 на суму 1 713 грн. 40 коп., від 28.08.2013р. №СФ-0000030 на суму 1 696 грн. 50 коп. та від 28.08.2013р. №СФ-0000029 на суму 1 518 грн. 40 коп., які були спрямовані відповідачу разом з претензією від 12.09.2013р. (фіскальний чек „Укрпошта від 16.09.2013р. №0391, опис від 16.09.2013р. вкладення до цінного листа) та отримані відповідачем 19.09.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення

Також в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт: від 27.08.2013р. №ОУ-0000030 на суму 1 713 грн. 40 коп., від 29.08.2013р. №ОУ-0000033 на суму 1 696 грн. 50 коп., від 28.08.2013р. №ОУ-0000032 на суму 1 518 грн. 40 коп., які також були направлені відповідачу та останнім підписані не були.

Позивач вважає, що відповідачем не було оплачено надані йому послуги з перевезення вантажу у сумі 3 214 грн. 90 коп., відповідач проти задоволення позову заперечує, що і є причиною спору.

Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 Цивільного кодексу встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 909, 916 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин з надання послуг по перевезенню вантажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг.

Як вбачається відповідачем було оплачено повністю рахунок-фактуру від 27.08.2013р. №СФ-0000027, який містить посилання на Договір від 23.08.2013р. №2308, що підтверджується банківським звітом про дебетові та кредитові операції (а.с. 23).

Пунктом 4.2 проекту договору передбачено, що вартість перевезення вантажу, зокрема масляних культур, становить: - на відстань до 40 км - 55 грн. за тону, на відстань від 41 до 60 км - 60 грн./т, від 61 до 100 км - 0 грн. 95 коп. тонно/кілометр, від 101 до 150 км - 0 грн. 88 коп. тонно/кілометр, на відстань більше, ніж 151 км, - 0 грн. 82 коп. тонно/кілометр.

Отже, суд вважає, що оплативши рахунок-фактуру від 27.08.2013р. №СФ-0000027, відповідачем фактично було оплачено розумну плату за перевезення по товарно-транспортній накладній від 26.08.2013р. №26/8/5, а розумною платою за перевезення по товарно - транспортним накладним від 27.08.2013р. №27/8/2 та від 28.08.2013р. №49/25 є плата, що визначена у рахунках-фактурах від 28.08.2013р. №СФ-0000030 на суму 1 696 грн. 50 коп. та від 28.08.2013р. №СФ-0000029 на суму 1 518 грн. 40 коп., отримавши які відповідачем не було заперечено щодо розміру сум у них зазначених, доказів таких заперечень відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що сторонами термін виконання зобов'язання - оплати послуг з перевезення вантажу не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Отже, отримавши 19.09.2013р. вимогу, визначену у претензії та рахунках-фактурах від 28.08.2013р. №СФ-0000030 та від 28.08.2013р. №СФ-0000029 відповідач повинен був оплатити за здійснене позивачем перевезення у сумі 3 214 грн. 90 коп. до 26.09.2013р.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, після перерахунку інфляційні нарахування складають 41 грн. 99коп. (жовтень 2013р. - січень 2014р.), а річні - 35 грн. 41 коп. (з 27.09.2013р. по 07.02.2014р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі у частині судового збору слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду. Що стосується витрат на послуги адвоката, то суд вважає обґрунтованою суму у розмірі 1 000 грн. 00 коп. При визначенні розміру витрат на послуги адвоката суд виходив з принципу співрозмірності оплати за надані послуги. При цьому суд враховує те, що матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане ОСОБА_2, копію договору про надання правової допомоги, укладеного позивачем з адвокатом ОСОБА_2 та додаткової угоди до нього, копію квитанції від 19.03.2014р. №35296.12.1 про перерахування позивачем плати за виконання юридичних робіт у сумі 2 500 грн. 00 коп., а також адвокат був присутній у трьох судових засіданнях.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (51263, с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Козинця, буд. 81; ідентифікаційний код 31190269) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51931, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 3 214 грн. 90 коп. -заборгованості, 41 грн. 99 коп. - інфляційних нарахувань, 37 грн. 52 коп. - 3% річних, 1 000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„28" квітня 2014р.