Постановление суда № 38500103, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Київ К/9991/415/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-4098/10/1070

за позовом Приватного підприємства "Прима-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року Підприємством до суду заявлений позов про визнання недійсним рішення від 07.12.2009 № 0000382200, яким до позивача державним податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99 922,03 грн. за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, щодо попущення державним податковим органом строків застосування фінансових санкцій за порушення у галузі зовнішньоекономічної діяльності, а також відсутності вини з боку позивача щодо допущеного порушення.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що фінансові санкції застосовані до позивача поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, а несвоєчасне надходженні імпортного товару було обумовлено діями Митниці, обставини щодо неправомірності яких (дій) було встановлено судовим рішенням у іншій справі, що також виключає законність нарахованої пені згідно оспорюваного рішення.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України по взаємовідносинах з "TOYOTSU AUTO SERVICE CO" (Японія) за період з 18.02.2008 по 26.10.2009, за підсумками якої складено акт від 23.11.2009 № 545/2200/32999487. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення. За приписами ст. 4 Закону України Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 99 922,03 грн. за порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Згідно акта перевірки санкції донараховані за порушення, яке, з позиції контролюючого органу полягає, у несвоєчасному надходженні імпортного товару у сумі 20 628,00 дол. США на 436 день за зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.2007 №АS - PRIMA PLUS LTD.001, укладеним позивачем і "TOYOTSU AUTO SERVICE CO" (Японія). За умовами контракту позивач у якості покупця 18.02.2008 здійснив передплату продавцю - нерезиденту за товар у сумі 20 628,00 дол. США, граничний термін поставки якого (товару) - 16.08.2008, але який згідно ВМД передплачений товар отримав 26.10.2009.

Основні засади державної політики щодо зовнішньоекономічної діяльності визначені Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 2 якого на момент виникнення спірних правовідносин передбачено 180-денний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями. Якщо протягом 180 днів (починаючи з дати перерахування авансового платежу) товар не був поставлений, то з 181 дня буде нараховуватися пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми митної вартості непоставлених товарів (ст. 4).

Разом з тим, Закон України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" не відносить санкції за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності ні до складу загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (розділ ІІ Закону), ні до виду відповідальності за порушення правил обчислення, несвоєчасність сплати платежів або інші порушення законів про оподаткування (ст. 11 Закону).

При цьому, аналіз норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дають підстави для висновків, що даним законом спеціального порядку стягнення та нарахування валютної пені не передбачено. Крім того, в преамбулі цього закону зазначається, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом у сфері оподаткування, відповідно, нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до правовідносин у сфері оподаткування не належить.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що за своєю суттю передбачена положеннями Закону № 185/94-ВР фінансова санкція (пеня) за порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарськими санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що днем фіксації відповідачем порушення термінів отримання імпортного товару є день повідомлення органа державної податкової служби банківською установою (АКБ Укрсоцбанк) листом від 01.09.2008 № 10-14/294 про порушення Підприємством строків поставки товару - 24.09.2008 вх. № 9945/10.

Отже, висновок судів, що з дати отримання відповідачем повідомлення про порушення позивачем 180 - денного терміну поставки товару 6 - місячний термін застосування фінансових санкцій збіг.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний адміністративний суд, також виходив з того, що затримка поставки товару згідно контракту від 01.10.2007 №АS - PRIMA PLUS LTD.001 на митну територію України сталася з вини митних органів, а не з вини позивача або його контрагента за зовнішньоекономічним контрактом.

Як встановлено судами, на виконання умов вищезазначеного контракту позивачем згідно з ВМД від 13.03.2008 № 125000001/8 задекларовано товар. Проте, 25.04.2008 Київською обласною митницею прийнято рішення № КТ-125-1649089 про відмову в оформленні вказаної митної декларації, у зв'язку з незгодою щодо визначення коду товару згідно номенклатури УКТЗЕД, про що позивач повідомляв відповідача листами від 17.09.2008 №05/13 (а.с. 32) та від 23.12.2008 № 05/22 (а.с.ЗЗ), в яких просив продовжити терміни розрахунків згідно з постановою від 05.10.2008 №14/9.

За результати судового оскарження дії Митниці постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 у справі № 2а-9/09/1070 рішення Митниці про визначення коду товару, закупленого по контракту від 01.10.2007 №АS - PRIMA PLUS LTD.001, було визнано протиправним, атакож скасовано картку від 23.09.2008 про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки судове рішення у справі № 2а-9/09/1070 на час розгляду цієї справи набрало законної сили, тому згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави перевіряти обставини, які були встановлені цим судовими рішеннями у справі № 2а-9/09/1070.

Наведені обставини, в свою чергу, також виключають законність нарахованої пені згідно оспорюваного позивачем рішення.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-4098/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко