№ 38489621, 27.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 804/838/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - представника відповідача - Мирошниченко М.О. Курпай Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий комплекс "Практика" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ТОВ НВК «Практика» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001922210 від 25.06.2013р. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 червня 2013 року ТОВ НВК «Практика» отримало від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби акт №2259/22-1/30608895 від 07 червня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВК «Практика» (код за ЄДРПОУ 30608895) з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу та за угодами комісії за період лютий, березень 2013 року. Висновками акту Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська встановлено порушення ТОВ НВК «Практика»: - п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 с.14 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 452 956,23 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2013 р. на суму 158 422,4 грн., за лютий 2013р. на суму 150 325,5 грн., за березень 2013р. на суму 144 208,33 грн.

Підставою для висновків контролюючого органу про викладені в акті порушення стало твердження контролюючого органу про те, що діяльність ТОВ НВК «Практика» з купівлі та подальшої реалізації на експорт товару (олії соняшникової, макухи з насіння соняшника) за ціною, нижчою від ціни придбання, є нетиповою для даного підприємства, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті доходу від цих операцій, була завідомо збитковою та спричинила збиток у розмірі 485 801,77 грн., а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки №2259/22-1/30608895, ТОВ НВК «Практика» 13 червня 2013 року до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська подано заперечення до вказаного акту перевірки, якими скаржник просив здійснити перегляд його висновків. За результатами розгляду вищевказаних заперечень скаржника Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська надіслала лист від 20 червня 2013 р. № 17378/10/22-15, в якому зазначено, що висновки податкового органу в акті перевірки є правомірними та обґрунтованими.

На підставі акту перевірки №2259/22-1/30608895 від 07 червня 2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2013 року № 0001922210, яким ТОВ НВК «Практика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 566 195,29 грн., з яких за основним платежем - 452 956,23 грн. та за штрафними санкціями - 113 239, 06 грн.

26 липня 2013 року ТОВ НВК «Практика» звернулось до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою про перегляд вказаного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24 вересня 2013 року №2719/10/04-36-10-04-09 скарга ТОВ НВК «Практика» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0001922210 - без змін.

В подальшому, позивач звернувся зі скаргою про перегляд цього податкового повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів, однак і ця скарга рішенням Міндоходів України від 12.11.13р. №15082/6/99-99-10-01-15 залишена без задоволення.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що Податковим кодексом України, встановлений вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Крім того, усі господарські операції за перевірений період підтверджені відповідними первинними документами.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. У вказаних запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що ТОВ НВК «Практика» здійснювало операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб - не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у товариства належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки платником не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання. Отже, головною метою було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що фахівцями податкового органу у період з 29.05.2013 року по 03.06.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий комплекс «Практика» з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий, березень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2259/22-1/30608895 від 07.06.2013р.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення: - п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 с.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 452956,23 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2013 р. на суму 158 422,4 грн., за лютий 2013р. на суму 150 325,5 грн., за березень 2013р. на суму 144 208,33 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки, висновків та встановлених у ньому порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2013 року № 0001922210, яким ТОВ НВК «Практика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 566 195,29 грн., з яких за основним платежем - 452 956,23 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 113239,06 грн..

Перевіркою встановлено, що сума придбання товару склала 2717737,36 грн. у т.ч. ПДВ - 452956,22 грн. витрати пов'язані з реалізацією, згідно звіту комісіонера, склали: комісійна винагорода 4043,39 грн. у т.ч. ПДВ 673,89, компенсація за послуги 96509 грн. у т.ч. ПДВ 16084,83 грн. вартість послуг без ПДВ склала 16170,02 грн. Сума експортних операцій у лютому та березні 2013 року склала 2348658 грн.

При порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ) сплаченою за продукцію на території України та понесених витрат пов'язаних з реалізацією фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 485801,77 грн.

Отже, податковий орган доходить висновку, що реалізація товару (олія соняшникова нерафінована, макуха з насіння соняшника) без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Відповідач зазначає, що реалізація олії соняшникової нерафінованої без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля олії соняшникової нерафінованої та її подальша реалізація на експорт згідно з контрактом за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Крім цього, діяльність з реалізації на експорт придбаної сільгосппродукції є невластивою для перевіряємого підприємства, оскільки основним видом діяльності ТОВ НВК «Практика» є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Отже, операції з придбання олії соняшникової нерафінованої на території України та подальшої реалізації олії соняшникової нерафінованої на експорт для ТОВ НВК «Практика» є завідомо збитковими. Дії ТОВ НВК «Практика» не свідчать про мету отримання доходу, і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

На підставі вищевикладеного відповідач робить висновок, що операції з реалізації на експорт невластивої для підприємства продукції здійснювалися ТОВ НВК «Практика» виключно з метою ухилення (мінімізації) від сплати податків.

Однак, з таким висновком відповідача, суд не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВК «Практика» відповідно до договору купівлі-продажу №12-11-12 від 12.11.12р., укладеного з ТОВ «CAHOIЛ ТОРГ», придбало олію соняшникову нерафіновану в кількості 92,770 тон загальною вартістю 950534,41 грн., у т.ч. ПДВ 158422,40 грн., та макуху з насіння соняшника в кількості 646,500 тон загальною вартістю 1767202,95 грн., у т.ч. ПДВ - 294533,83 грн., всього товару загальною вартістю - 2717737,36 грн., у т.ч. ПДВ - 452956,23 грн.. Відвантаження товару ТОВ «CAHOIЛ ТОРГ» на користь ТОВ НВК «Практика» здійснено партіями - 29.01.13р., 08.02.13р., 05.03.13р., що підтверджується актами приймання-передачі №1, №2, №3 до договору купівлі-продажу №12-11-12 від 12.11.12р. та видатковими накладними № РН-0000033 від 29.01.13р., № РН-0000054 від 08.02.13р., РН- 0000122 від 05.03.13р.

У зв'язку з поставкою товару за договором купівлі-продажу №12-11-12 від 12.11.12р. продавцем - ТОВ «CAHOIЛ ТОРГ» надані ТОВ НВК «Практика» податкові накладні №36 від 29.01.13р., №61 від 08.02.13р., №148 від 05.03.13р., на підставі яких у ТОВ НВК «Практика» виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

З метою реалізації придбаного товару за договором №12-11-12 від 12.11.12р. на експорт ТОВ НВК «Практика» укладено договір комісії №1211К від 12.11.12р. з ТОВ «ЮГЕКОТОП».

Відповідно до вищезазначеного договору ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер) за обумовлену комісійну плату за дорученням і за рахунок ТОВ НВК «Практика» (комітент) зобов'язується укласти в інтересах останнього від свого імені зовнішньоекономічні угоди з поставки на експорт товару комітента відповідно до додатків до вказаного договору.

Відповідно до додатку №1 від 29.01.13р. ТОВ «ЮГЕКОТОП» зобов'язалось укласти зовнішньоекономічний контракт на поставку олії соняшникової нерафінованої в кількості 92,770 тон за мінімальною вартістю 99 449,44 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання додатку №1 до договору комісії складало 794 899,37 грн.

Відповідно до додатку №2 від 08.02.13р. ТОВ «ЮГЕКОТОП» зобов'язалось укласти зовнішньоекономічний контракт на поставку макухи з насіння соняшнику в кількості 338,000 тон за мінімальною вартістю 99 372,00 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання додатку №2 до договору комісії складало 794 280,40 грн.

Відповідно до додатку №3 від 05.03.13р. ТОВ «ЮГЕКОТОП» зобов'язалось укласти зовнішньоекономічний контракт на поставку макухи з насіння соняшнику в кількості 308,500 тон за мінімальною вартістю 95 018,00 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання додатку №3 до договору комісії складало 759 478,87 грн.

ТОВ «ЮГЕКОТОП» здійснило продаж вищевказаного товару на експорт, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями: №504050000/2013/100658 від 07.02.2013р., №504050001/013/400066 від 26.02.2013р., №504050000/2013/101289 від 15.03.2013р.

У зв'язку з реалізацією товару ТОВ «ЮГЕКОТОП» отримало від нерезидента 293839,44 дол. США, здійснило продаж валюти та перерахувало ТОВ НВК «Практика» грошові кошти в загальному розмірі 2 388 214,78 грн. Винагорода комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» за додатками №1-3 до договору комісії №1211К від 12.11.12р. склала 4043,39 грн., в т.ч. ПДВ 673,89 грн. Витрати комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» на реалізацію товару за договором комісії №1211К склали 96509,00 грн., в т.ч. ПДВ 16084,83 грн., та 16170,02 грн. витрат, що не оподатковуються ПДВ.

Таким чином, витрати ТОВ НВК «Практика» пов'язані з реалізацією товару, придбаного за договором №12-11-12 від 12.11.12р., склали: 3369,50 грн. (винагорода комісіонера без ПДВ) + 96 594,19 грн. (витрати комісіонера без ПДВ) = 99 963,69 грн.

Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Пунктом 1.2. ст.1 Податкового кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, окрім оподаткування ввізним (імпортним) мито або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Стаття 82 Митного кодексу України передбачає, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Під час здійснення митного оформлення товарів, які були вивезенні ТОВ НВК «Практика» за межі митної території України в митному режимі експорту у 2013 р., митним органом не було встановлено порушень діючого законодавства, а тому ним були здійснені передбачені законодавством процедури для завершення митного контролю та митного оформлення експортних товарів за ВМД та надано дозвіл на їх ввезення за межі митної території України, що підтверджується митними деклараціями, оформленими відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно ст.. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів у митному режимі експорту.

Відповідно до пп. 195.1.1 «а» п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Виходячи із змісту цієї норми та норми ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належно оформлена вантажна митна декларація є допустимим доказом вивезення (експортування) товару за межі митної території України, а відтак і єдиною підставою для застосування платником податку на додану вартість нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з цього податку за експортними поставками.

Згідно ст.. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Невідповідність податкових накладних чинним нормам законодавства податковим органом не встановлена, що останнім не заперечується.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією.

Для цілей податкового обліку податкова база (об'єкт оподаткування податком на прибуток) також розраховується без врахування сум ПДВ у ціні продажу і придбання товарів шляхом зменшення суми доходів на собівартість реалізованих товарів (згідно п. 149.1, 134.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної і додаткової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач направляв на адресу позивача такого запиту.

Таким чином, суд зазначає про безпідставність висновків податкового органу, про збитковість експортних операцій, оскільки відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України суми податку на додану вартість до складу витрат не включаються.

Ставка ПДВ при експорті олії соняшникової та макухи з насіння соняшнику становить 0%, а тому операції позивача з їх продажу на експорт не є збитковими, оскільки доходи перевищують витрати, що свідчить про очевидність економічної вигоди.

Господарські операції з придбання та реалізації олії соняшникової та макухи з насіння соняшнику були спрямовані на отримання доходу, внаслідок здійснення яких позивачем отримано прибуток в розмірі 23 469,96 грн. (2388214,78 грн. - 2264781,13 грн. - 99 963,69 грн. = 23 469,96 грн.)

Отже, будь-які збитки у ТОВ НВК «Практика» від реалізації на експорт придбаного за договором №12-11-12 від 12.11.12р. товару відсутні.

Тобто, податковим органом не враховано, що експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу ТОВ НВК «Практика» товару на експорт без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких надавались для проведення перевірки, і свідчить про фактичне отримання ТОВ НВК «Практика» прибутку від загального обсягу господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що позиція ДПІ полягає у тому, що реалізація продукції без отримання прибутку не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання прибутку, що виключає можливість віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості товару, який бв подальшому реалізовано на експорт, до складу податкового кредиту.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Отже, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ НВК «Практика» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий комплекс «Практика» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 25 червня 2013 року № 0001922210, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 566195,29 грн., з яких за основним платежем - 452 956,23 грн. та за штрафними санкціями - 113239,06 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий комплекс «Практика» судові витрати у розмірі 458,80 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2014 року.

Суддя О.С. Луніна