№ 38457521, 24.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Житомир справа № 806/8579/13-a

час прийняття: 12 год. 00 хв. категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретарів Лисайчука А.О., Степанова П.В., Бондаренка Д.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування акту опису й арешту майна від 18.12.2013,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить визнати протиправними дії Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції щодо опису й арешту квартири АДРЕСА_1, що здійснені 18.12.2013 по зведеному виконавчому провадженню № 451 та скасувати акт опису й арешту квартири по вищевказаній адресі по зведеному виконавчому провадженню № 451, яке перебуває на виконанні у відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що 18.12.2013 державним виконавцем Крайніком М.С. проведено опис й арешт його майна, а саме - квартири АДРЕСА_1. Такі дії відповідача суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно, про, що свідчать розписки про одержання судових повісток.

Представник відповідача до суду подав заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Позивач у попередніх судових засіданнях та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у попередніх судових засіданнях позов не визнав.

Суд, заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2013 старшим державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ було прийнято постанову про об'єднання виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у зведене виконавче провадження з номером № 451 (а.с.11).

16.12.2013 постановою начальника державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Омельченко Н.А., було утворено виконавчу групу у Корольовському ВДВС Житомирського МУЮ з метою повного фактичного виконання зведеного виконавчого провадження № 39971651 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму 1194054 грн 67 коп та виконавчий напис № 10357 від 02.11.2009, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_4 на суму 745834 грн 27 коп (а.с.15).

На адресу ОСОБА_2 16 грудня 2013 року були направлені вимоги № 26/3-28/ про необхідність боржнику або представнику боржника 18 грудня 2013 року об 11 годині 00 хвилин знаходитись за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

18.12.2013 р. державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ було описано та арештовано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Описане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_2 (а.с.7-8).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає дії відповідача по арешту й опису майна - квартири АДРЕСА_1, неправомірними, оскільки державним виконавцем двома вимогами, які ОСОБА_2 особисто не отримував, було запропоновано позивачу одночасно знаходитись в двох місцях, що є фізично неможливим. Також представник позивача пояснив, що державним виконавцем описано та арештовано майно одночасно 2-х квартир, однак сума заборгованості ОСОБА_2 значно менша, ніж вартість вказаних квартир. Представник позивача у своїх поясненнях також посилається на статтю 63 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Тому вважає, що дії Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ щодо опису й арешту квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є протиправними, а акт опису й арешту майна від 18.12.2013, вказаної квартири підлягає скасуванню.

Як пояснювалось представником відповідача в попередніх судових засіданнях, що дії щодо опису й арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, були проведені у відповідності до чинного законодавства, оскільки іншого майна, крім квартир, у боржника виявлено не було, арешт та опис майна було застосовано саме на майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 Крім того у вимогах від 16.12.2013 № 26/3-28 було зазначено, що при описі майна, а саме квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що знаходяться за адресами відповідно: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, мав знаходитись боржник або представник боржника, тому посилання представника позивача на присутність ОСОБА_2 у двох різних місцях одночасно є помилковими. Представник відповідача вважає проведені дії з метою виконання зведеного виконавчого провадження у вигляді опису й арешту майна ОСОБА_2 правомірними.

Посилання позивача та його представника на те, що виконавче провадження 510/26/13, яке має номер 33250353 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" боргу в сумі 904599 грн 95 коп зупинене постановою державного виконавця від 03.09.2012 р. є безпідставним, оскільки постановою від 26.04.2013 дане виконавче провадженя поновлено (а.с.105).

Крім того, суд вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що в оскаржуваному акті зазначено номер неіснуючого виконавчого провадження - № 39971551. Так, як пояснив представник відповідача, згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № ЄДРВП 39971651 (а.с.72, 93), при складанні акту опису й арешту допущено описку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 2009 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 52 вказаного Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Положеннями частини 1 статті 57 Закону України № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 5 статті 57 Закону № 606-XIV встановлено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч.1 ст.63 Закону № 606-XIV звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Посилання позивача ОСОБА_5 на те, що реальна сума до стягнення становила 230000 грн є безпідставним, та спростовується наданою довідкою, згідно якої станом на 18.12.2013 сума загальної заборгованості позивача складала 1959127,77 грн (а.с.182-183).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що був присутній в якості понятого при описі й арешті квартири АДРЕСА_1. В квартирі він бачив меблі, побутову техніку - холодильник, телевізор, пральну машину. Скільки коштує майно, яке знаходилось в квартирі він не знає.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що були присутні при описі й арешті квартири позивача АДРЕСА_2, в квартирі АДРЕСА_1, належній ОСОБА_2 вони не були.

Свідок ОСОБА_9, показав, що входив до складу виконавчої групи у Корольовському відідлі державної виконавчої служби та безпосередньо складав акт опису й арешту квартири АДРЕСА_1. Описана квартира є однокімнатною, рухоме майно на яке можливо звернути стягнення і знаходилось в даній квартирі ним не описувалось, оскільки квартиранти йому повідомили, що квартиру орендують. Документів про те, що майно в квартирі належить ОСОБА_2 надано не було. ОСОБА_2 не пропонував майно чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця, що полягали в описі та арешті майна - квартири АДРЕСА_1 є правомірними, проведеними відповідно до положень статті 57 Закону України № 606-XIV. Акт опису й арешту майна не підлягає скасуванню, оскільки під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем перевірявся майновий стан боржника. За результатами здійснених заходів встановлено, що іншого майна, достатнього для погашення боргу, у ОСОБА_2, окрім квартир, виявлено не було, на цій підставі державним виконавцем правомірно було проведено виконавчі дії у вигляді опису й арешту квартири АДРЕСА_1.

Стосовно тверджень позивача про застосування державним виконавцем опису й арешту майна на суму яка перевищує заборгованість боржника слід зазначити, що на час розгляду справи відсутня оцінка арештованого майна, окрім того державний виконавець при накладенні арешту на майно не обмежений лише сумою заборгованості боржника та повинен також забезпечити сплату виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, а тому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" має право накласти арешт на нерухоме майно боржника більшої вартості.

Як зазначається в постанові Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 р. N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення, що є підставою для призначення рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено, що дії по опису та арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, були ним проведені у відповідності до чинного законодавства тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування акту опису й арешту майна від 18.12.2013.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва