Решение № 38455149, 25.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.14р. Справа № 904/2080/14

За позовом приватного акціонерного товариства "БАНГ І БОНСОМЕР", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПРАВЖНІ ФАРБИ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 70 171,87 грн.

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: представник Гиря О. М. - доручення № б/н від 23.04.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "БАНГ і БОНСОМЕР", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні фарби", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 70171,87грн. (з яких 66948,02грн. - основна заборгованість; 613,0грн. - три відсотки річних; 2610,76грн. - пеня).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №163 від 17.01.11р. за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача хімічну сировину для лакофарбової промисловості, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку договору. Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар, однак вчасно його не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

За результатами розгляду матеріалів позовної заяви за вих.№б/н від 25.03.14р. господарський суд ухвалою від 02.04.14р. порушив провадження у справі та прийняв позовну заяву до розгляду. Справу призначив до слухання на 24.04.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав витребувані судом документи та повідомив, що відповідач погасив основну заборгованість у повному обсязі. Просив суд розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується виконанням вимог ухвали суду від 02.04.14р. Відзив на позов надав, повідомив суд про сплату основної заборгованості у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми пені.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.11р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №163 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) домішки до хімічної сировини, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.3.5 договору товар вважається переданим продавцем (позивачем) і прийнятим покупцем (відповідачем) за кількістю і якістю, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. У випадку виявлення невідповідності якості товару умовам договору після його прийняття, покупець (відповідач) направляє продавцю (позивачу) претензію. Продавець (позивач) зобов'язаний відповісти на претензію протягом місяця з моменту отримання претензії.

Пунктом 4.3 договору визначено, що товар оплачується покупцем (відповідачем) протягом тридцяти календарних днів з дати отримання товару покупцем (відповідачем). Датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 66948,02грн., що підтверджується видатковою накладною №2018 від 28.10.13р. на суму 42475,22грн. (а.с. 12) та видатковою накладною №2157 від 15.11.13р. на суму 24472,80грн. (а.с.14).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у визначений договором строк отриманий від позивача товар не оплатив. В судове засідання, яке відбулося 24.04.14р. надав платіжне доручення №181 від 11.04.14р. на суму 35000,00грн. та платіжне доручення №189 від 15.04.14р. на суму 33948,02грн., в якості доказу сплати вартості товару у повному обсязі після порушення провадження у справі.

Враховуючи, що позивач сплатив основну заборгованість перед позивачем після порушення провадження у справі господарський суд в даній частині провадження припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач), на вимогу продавця (позивача) сплачує неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення поставки товару. Строк уплати пені не обмежується.

За прострочення оплати суми боргу за видатковою накладною №2018 від 28.10.13р. на суму 42475,22грн. (а.с. 12) позивач нарахував відповідачу за період з 28.11.13р. по 25.03.14р. пеню у розмірі 1754,22грн.

За прострочення оплати суми боргу за видатковою накладною №2157 від 15.11.13р. на суму 24472,80грн. (а.с.14). позивач нарахував відповідачу за період з 16.12.13р. по 25.03.14р. пеню у розмірі 856,54грн.

Господарський суд перевірив розрахунки надані позивачем та визнав їх правильними.

24.04.14р. відповідач надав клопотання про зменшення розмірі пені.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Частиною 3 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Клопотання відповідача про зменшення розмірі пені господарський суд задовольняє та зменшує пеню на п'ятдесят відсотків на підставі наступного. По-перше, станом на час прийняття рішення по суті відповідач погасив основну заборгованість за договором у повному обсязі; по-друге, причиною неналежного виконання зобов'язання стала економічна криза в країна, яка негативно позначилася на підприємницькій діяльності відповідача.

З огляду на викладене, господарський суд прийняв рішення стягнути з відповідача на користь позивача 1305,38грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати суми боргу за видатковою накладною №2018 від 28.10.13р. на суму 42475,22грн. (а.с. 12) позивач нарахував відповідачу за період з 28.11.13р. по 25.03.14р. три відсотки річних у розмірі 411,95грн.

За прострочення оплати суми боргу за видатковою накладною №2157 від 15.11.13р. на суму 24472,80грн. (а.с.14). позивач нарахував відповідачу за період з 16.12.13р. по 25.03.14р. три відсотки річних у розмірі 201,14грн.

Господарський суд перевірив розрахунки надані позивачем та визнав їх правильними, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 613,09грн. визнав такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідач платіжним дорученням №198 від 22.04.14р. у розмірі 1827,00грн. перерахував на користь позивача.

Керуючись, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні фарби" (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Гвардійська, 20; ідентифікаційний код 32513669) на користь приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" (03186, м.Київ, вул.Антонова, буд.5, літ.Б; ідентифікаційний код 30109727) 1305,38грн. (одна тисяча триста п'ять грн. 38 коп.) - пеня; 613,09грн. (шістсот тринадцять грн. 09 коп.) - три відсотки річних, видати наказ.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні фарби" (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Гвардійська, 20; ідентифікаційний код 32513669) на користь приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" (03186, м.Київ, вул.Антонова, буд.5, літ.Б; ідентифікаційний код 30109727) 66948,02грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот сорок вісім грн. 02 коп.) - основної заборгованості, провадження припинити.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.04.14р.

Суддя І.В. Петренко