Решение № 38454024, 27.03.2014, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2323/13-ц

Провадження № 2-п/0274/20/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2014 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді: Зайцева А.В. з участю секретаря Рудакової А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання за нею права власності на гараж АДРЕСА_1, що знаходяться у їх спільній сумісній власності мотивуючи тим, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між подружжям в натурі.

В подальшому, у судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги змінила, та посилається на те, що станом на сьогоднішній день будівництво спірного майна - гаражів АДРЕСА_1 загальною площею 51 кв. м. є незавершеним, у зв"язку з чим право власності у сторін виникло на сукупність будматеріалів, обладнання використаних під час їх будівництва, просить визнати за нею право власності на 1/2 сукупності будівельних матеріалів використаних під час будівництва спірних гаражів, та встановити порядок користування сукупністю будматеріалів та обладнання, використаних під час будівництва спірних гаражів відповідачем, за час перебування його у шлюбі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, позовні вимоги безпідставними з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 12 лютого 1994 року по 01 квітня 2011 року перебували в зареєстрованному шлюбі.

Згідно акту передачі у власність гаражів АДРЕСА_1 від 9 квітня 2004 року, відповідачу під час перебування у шлюбі, було передано у постійне користування гараж АДРЕСА_1 площею 24 кв.м. вартістю 20498 грн., побудовані ДП "Прогрес - буд" за рахунок дольової участі відповідача в їх будівницві.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). З початку і до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином у сторін в результаті використання будматеріалів, виникло право на об"єкт спільної сумісної власності, а саме на будівельні матеріали та обладнання використані під час будівництва.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Враховуючи те, що сторони в судовому засіданні не дійшли згоди щодо визначення обсягу та вартості спільного майна яке підлягає поділу, і позивачем не надано доказів того, які саме будівельні матеріали та обладнання були використані під час будівництва гаражів і підлягають поділу, а також їх кількість та вартість, і таких доказів не добуто в судовому засіданні, суд вважає заявлені позовні вимоги безпідставними і не підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.60, 61, 69, 70, 71, 163 СК України, ст.213, 215, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 сукупності будівельних матеріалів використаних під час будівництва гаражів АДРЕСА_1, та встановлення порядку користування сукупністю будівельних матеріалів відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: