Постановление суда № 38416607, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/9894/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнка Р.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі №2а/0470/9894/12 за позовом Приватного підприємства фірми «МГТ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби третя особа Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

21.08.2012 року Приватне підприємство фірма «МГТ» звернулось до суду із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Західно-Донбаською об'єднаною державної податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000032250, №0000022250 від 30.05.2012 р.; №0000052250 від 25.07.2012 р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. адміністративний позов Приватного підприємства фірми «МГТ» - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.05.2012 року №0000032250, №0000022250, від 25.07.2012 р. №0000052250.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки об'єкт лізингу, а саме вантажні автомобілі, не належать на правах власності ТОВ «Автоспецексакавація», а тому дане підприємство не мало право на виписку податкових накладних, отриманих ПП фірма «МГТ» у зв'язку з відсутністю операцій з постачання товару. Отже, податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

На адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від Приватного підприємства «МГТ» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Також, на адресу суду надійшли пояснення до апеляційної скарги від третьої особи, в яких ПАТ «Діамантбанк» вказує на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови суду відсутні, доводи апеляційної скарги безпідставні. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного суду від 16.04.2013 року у даній справі - без змін.

У відповідності до ст.55 КАС України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 р. №229 здійснено заміну відповідача Західно - Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на його правонаступника Західно - Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 28.04.2012 р. по 08.05.2012 р. посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ на підставі наказу від 28.04.2012 р. та направлення від 28.04.2012 р. №114 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства фірма «МГТ» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 29.02.2012 р., на підставі якої було складено Акт №37-22/5-20257864 від 16.05.2012 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

1 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV (із змінами та доповненнями) завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість у лютому 2012 року у сумі 294724 грн..

2 п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV (із змінами та доповненнями) занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість

На підставі акту перевірки Західно-Донбаською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000052250 від 25.07.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294 724грн..

№0000032250 від 30.05.2012 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість із виробних в Україні товарів (робіт, послуг) на 6 7895 грн., та застосовано штрафні фінансові санкції (штрафи) на суму 169 74 грн..

№0000022250 від 30.05.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294 724грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі у розмірі 73 681 грн..

Не погодившись з означеними повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області із скаргою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000052250 від 25.07.2012 р.; №0000032250; №0000022250 від 30.05.2012 р..

Державна податкова служба у Дніпропетровській області своїм рішенням №16920/10/10-014 від 19.07.2012 року залишила без змін податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 30.05.2012 р. №0000032250 та скасувала податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 30.05.2012 р. №0000022250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 73681 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень рішень №0000052250 від 25.07.2012 р., №0000032250 та №0000022250 від 30.05.2012 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Автоспецексавація» правомірно, у спосіб визначений Законом, виписано ПП фірма «МГТ» податкові накладні №1,2,3,4,5 за договором відступлення права вимоги (заміни кредитора) та переведення боргу (заміни боржника) за договорами фінансового лізингу №43 та №44 від 25.01.2009 р., а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Західно-Донбаської ОДПІ є незаконним та такими, що порушують права та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 25.01.2008 року між третьою особою та ТОВ «Автоспецекскавація» було укладено договори лізингу № 43 та 44. Згідно положень договорів (пп.1.1, 1.2), лізингодавець (третя особа) зобов'язується набути у власність транспортні засоби, згідно визначеної лізингоодержувачем (ТОВ «Автоспецекскавація») специфікації, і передати його у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

31.10.2011 р. між третьою особою, ТОВ «Автоспецекскавація», позивачем, укладено договори про відступлення права вимоги (заміни кредитора) та переведення боргу (заміна боржника) за вищенаведеними договорами фінансового лізингу. Відповідно до умов означеного договору первісний лізингоодержувач (ТОВ «Автоспецекскавація») передає (відступає) у власність новому лізингоодержувачу (позивач) усі права та за згодою лізингодавця (третя особа), переводить на нового лізингоодеркжувача борг за договорами фінансового лізингу №№43, 44 від 25.01.2008 р., в якому первісний лізингоодержувач виступає кредитором та боржником, а новий лізингоодержувач приймає безоплатно відступлені права та переведений борг.

31.10.2011 р. на підставі вищенаведених договорів ТОВ «Автоспецекскавація» виписала позивачу податкові накладні №1,2,3,4,5.

Суми податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Автоспецексакавація» на підставі виписаних податкових накладних №1,2,3,4,5 за договорами поступки права вимоги та переведення боргу позивачем було віднесено до податкового кредиту відповідного звітного періоду та отримано суму від'ємного значення, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за приписами чинного податкового законодавства.

При цьому, Акт перевірки містить висновки поданого органу, щодо неправомірності віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Автоспецекскавація» та декларування суми від'ємного значення у лютому в сумі 294 724 грн..

Означених висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що об'єкт лізингу, а саме вантажні автомобілі, не належать на праві приватної власності ТОВ «Автоспецекскавація», а є власністю первісного лізингодавця ПП фірми «Діамантбанк». Відтак ПП фірма «МГТ» не набула права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки перевіркою не встановлено факту придбання товарів або основних фондів у ТОВ «Автоспецекскавація».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з означеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.153.7 Податкового кодексу України передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

Відповідно до п. а ст.185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також в передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу/орендарю.

За таких обставин, у зв'язку із переходом прав та обов'язків від первісного лізингодавця (третя особа) до нового лізингодавця (ТОВ «Автоспецекскавація») за договором поступки права вимоги та переведення боргу за договорами фінансового лізингу №№43, 44 від 25.01.2008 р., у ТОВ «Автоспецекскавація» виникло право на передачу об'єкту фінансового лізингу новому лізингоодержувачу та виписати податкові накладні на суму фактично здійсненої господарської операції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного звітного періоду по взаємовідносинам з ТОВ «Автоспецекскавація» та отримання від'ємного значення суми податку на доадну вартість.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаською об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі 2а/0470/9894/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко