Постановление суда № 38390380, 22.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/472/14 Справа № 171/2335/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Диба Л. М. Доповідач - Кузьменко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Кузьменко В.М.

суддів: Кислого М.М., Литвиненка О.О.

за участю секретаря Грищенко І.М.

за участю прокурора Харів Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, раніше судимий:

21.08.2012року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2 засуджено за те, що 7 квітня 2013 року близько 1 години 30 хвилин, керуючи мотоциклом «ІЖ Юпітер 5» без державного реєстраційного номеру і рухаючись на 96 км + 200 м автодороги Зеленодольськ-П?ятихатки в Апостолівському районі Дніпропетровської області зі сторони с. М. Заводське в напрямку с. Кам?янка не вибрав безпечної швидкості руху та відволікся від керування транспортним засобом, повернувшись в бік пасажира ОСОБА_3, який сидів позаду водія і порушуючи правила безпеки руху, не впорався з керуванням мотоциклом, виїхавши з проїжджої частини на узбіччя з послідуючим з'їздом в кювет, де відбулося зіткнення з деревом, заподіявши ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

ОСОБА_2 були порушені вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України.

В апеляційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, бо вважає його надто суровим та призначити ОСОБА_2 більш м?яке покарання не пов'язане з позбавленням волі. Зазначив, що не бажав і не бажає притягати до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який на його прохання віз його до с. Кам?янка Апостолівського району;

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити і призначити йому більш м?яке покарання, яке не пов?язане з позбавленням волі. Вважає вирок суду занадто суровим. Зазначив, що потерпілий в судовому засіданні підтвердив свою заяву про відмову від буд-яких вимог та небажання притягувати його до кримінальної відповідальності, що вирок з врахуванням цих обставин винесено формально, без об'єктивної оцінки позиції потерпілої сторони.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілого не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, проти яких не заперечує і сам обвинувачений, оскільки не заперечував про слухання справи в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфікував за ст. 286 ч. 2 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що він повинен відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши йому строк покарання.

Оскільки обвинувачений вчинив злочин в період іспитового строку, то суд правильно призначив йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання не знайшли свого підтвердження, оскільки судом призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 286 ч. 2 КК України. Крім того, кримінальне правопорушення вчинене в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року.

Посилання обвинуваченого на те, що потерпілий в судовому засіданні підтвердив свою заяву про відмову від буд-яких вимог та небажання притягувати його до кримінальної відповідальності, що вирок з врахуванням цих обставин винесено формально, без об'єктивної оцінки позиції потерпілої сторони є необґрунтованими.

Кримінальним кодексом України передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається що обвинувачений ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив в період іспитового строку, що потерпілому завдані тяжкі тілесні ушкодження, а тому підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не вбачається.

Отже, підстав для скасування вироку не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Судді: