Решение № 38389455, 06.08.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4710/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2013 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Прохорова П.А.,

при секретарі - Крикливенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Універсальна товарна біржа «Недвидимость-С», ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області про договору дійсним та визнання права власності, -

встановив:

26 квітня 2013 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з вказаною позовною заявою та просив суд визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19.11.2010 року що укладено між сторонами з тих підстав, що на час укладення договору діяло законодавство, яке не вимагало нотаріального посвідчення такого договору і тому він не був нотаріально посвідченим та на сьогоднішній день вважається таким, форма укладення якого не дотримана, що перешкоджає реалізації прав позивача як власника. Посилаючись на те, що всі умови вказаного договору виконані сторонами в повному обсязі та на діюче законодавство, позивач просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник УДАІ м. Миколаєва не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову в частині визнання права власності на автомобіль не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України, у випадку, коли відповідач визнає позовні вимоги, суд, за наявності на те правових підстав, ухвалює рішення про задоволення таких вимог.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 19.11.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Універсальній товарній біржі «Недвидимость-С» було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Opel» модель «Omega 2.5» 1998 року випуску, № кузову НОМЕР_1.

Однак суд зауважує про те, що відповідно до Закону України «Про товарну біржу» на час укладення вказаного договору купівлі-продажу товарні біржі були позбавлені права реєструвати договори щодо купівлі-продажу транспортних засобів, а за такого вказаний договір не може бути визнано дійсним.

Разом з тим відсутність належних правовстановлюючих документів на машину, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивача, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що всі зобов'язання за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 19.11.2010 року його сторонами виконані у повному обсязі - покупцю було передано у власність транспортний засіб марки «Opel» модель «Omega 2.5» 1998 року випуску, № кузову НОМЕР_1, а продавцю передані грошові кошти за продане майно.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе позовні вимоги в частині визнання права власності позивача на транспортний засіб марки «Opel» модель «Omega 2.5» 1998 року випуску, № кузову НОМЕР_1 - задовольнити

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судового збору за розгляд справи, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача, разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 203, 204, 215,ч.2 ст. 220 ЦК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Універсальна товарна біржа «Недвидимость-С», ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки «Opel» модель «Omega 2.5» 1998 року випуску, № кузову НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва П.А. Прохоров